Сьогодні багато хто з українців відчувають, ніби життя зупинилося того страшного 24 лютого… Все частіше ми “завмираємо” і говоримо: “Зараз не на часі”, “Давай після війни“, “Після Перемоги — тоді почнеться справжнє життя”. Ці думки й особливості поведінки можна пояснити таким явищем, як синдром відкладеного життя. Що це таке і як його подолати – розповідає психолог із Чернігова Ірина Лісовецька.
Чим небезпечне "Давай після війни"
“Таке питання не є поодиноким, – говорить пані Ірина. – Виїжджаючи в райони нашої області в якості психолога з метою надання психологічної підтримки і допомоги дорослим, батькам, дітям які були під окупацією або проживали там, де велися активні бойові дії доводилося чути таку фразу від дорослих: “Закінчиться війна – почну жити”.
Як поводить себе така людина? Яким стає її життя? Як вона себе почуває? Що означає ця фраза? На що людина себе програмує? І якими стають її діти (дошкільного і шкільного віку)?
Така людина забороняє собі радіти, займатися тими справами, які раніше їй приносили задоволення, перестає турбуватися (піклуватися) про себе, намагається фізично себе виснажити так, щоб ввечері підійти до ліжка і миттєво “відрубитися”. Вона себе начебто заморожує. Якщо пригадати казку “Снігова королева”, то вони стають дуже схожими в емоційному плані.
Від неї можна чути на адресу інших дорослих і навіть її дітей відповідну реакцію на інакшу поведінку: “Ти чого смієшся – війна у нас!”, “А чому радіти?”, “Поводь себе нормально!”, “Танцями вона займається?! Співає?! Не час для цього!” ….
Все це приводить до емоційного виснаження (постійної втоми, емоційного вигорання, яке посилюється з часом), професійного вигорання (емоційного виснаження; погіршеного ставлення до інших та іноді до себе; знецінення себе, свого досвіту); а там недовго до депресії, іноді можуть з’являтися суїцидальні думки.
Але не треба забувати про те, що батьки є зразком для своїх дітей. Дивлячись на батьків, як вони поводять себе в стресових ситуаціях – діти переймають їх досвід в своє життя. Через деякий час діти будуть віддзеркалювати таку поведінку. Такі батьки вже звертаються до мене з проханням попрацювати з їх дитиною і причиною звернення стає: емоційна нестабільність дитини; усамітнення, уникання спілкування з батьками; небажання вчитися, відвідувати гуртки, секції; більшість проведеного часу за телефоном або комп’ютером. “Її ніщо не цікавить, зробіть, будь ласка, хоч щось!”: – таке прохання батьків.
І як би психолог не працював з дитиною, вона повертається додому, а там знову “зразок для наслідування”. І робота стає марною. Не психолог є головним для дитини, а головними залишаються для дитини її батьки.
Тому, необхідно себе змінювати. Це не буде швидко. Але ваші кроки до продовження життя, діти помітять да й ви самі почнете себе почувати краще”.
Щоб настало майбутнє, нам треба повернутися в сьогодення!
“Недаремно в роботі з дорослими ми приводимо приклад використання кисневої маски в літаку, – пояснює Ірина Лісовецька. – І часто, коли я задаю питання батькам, на кого в першу чергу треба надягати кисневу маску на себе чи на дитину у разі небезпеки? Більшість батьків говорять, що на дитину. А насправді – треба на себе! Якщо з мамою щось станеться, хто попіклується про дитину та надасть допомогу? Тому в першу чергу дитині потрібні батьки, які можуть подбати про себе, щоб були сили подбати про них.
Тому батькам в цей час заради збереження свого психічного здоров’я, заради своїх дітей потрібні – повноцінний сон, їжа, відпочинок, ресурсні активності, що дають можливість переключитися від буденності, перезавантажитися, відновитися, почати цінувати життя, кожну його мить, бути оптимістичним не дивлячись не те, що зараз відбувається….
Дайте собі відповідь на такі питання:
– За що я вдячна собі після всього того, що я пережила? І назвіть не менше семи пунктів.
– На що я можу впливати в своєму житті прямо зараз? (це можуть бути прості речі, як приготовлений обід, разом проведений час з дитиною, на свій емоційний або зовнішній стан….)
– Що я зараз можу зробити для себе, щоб зберегти себе?
В нашому житті були, є і будуть труднощі. І якщо ви зрозумієте, що головним в своєму житті залишаєтеся ВИ, то кожен раз, в будь-яких складних ситуаціях, ви можете нагадати собі, що ви в силах справитися з ними і завдяки цьому своєму досвіду піднятися трохи вище у своєму особистому розвитку.
І наостанок, хочу повідомити про те, що в місті Чернігові є осередок благодійного фонду “Голоси дітей”, який створено з метою психологічної підтримки і допомоги дітей та їх батьків. Ми проводимо індивідуальні консультації, тренінги, майстер класи для дітей та їх батьків. Всі ці послуги безкоштовні”.
Телефонуйте з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 17.00 за тел: 0672006301
