Від нашої сім'ї - вашим
Святкові подарунки від родини з Юти українським сім'ям у скруті
Це історія про світло – світло людської душі. Про тепло, яке живе у серці. І про те, як кожен із нас може стати для інших цим світлом і теплом – незважаючи на відстані і кордони. Адже добро завжди живе на відстані простягнутої руки. Руки допомоги, яку ми простягаємо іншим…
Це історія про те, як родина із Юти допомогла багатьом українським сім’ям і подарувала їм віру в диво та людську доброту!
Сім’я Нейта і Стефані Хью та їх четверо доньок стали благодійниками для усіх родин, чиї історії ви прочитаєте нижче, та надіслали нам теплі слова підтримки:
«Сім’я Хью і багато наших друзів і колег продовжують молитися за тих, хто постраждав від війни в Україні. Молимося, щоб надія та мир прийшли до всіх у цей найважчий час. Ми любимо вас і знаємо, що Всемогутній Бог любить вас і подарує таку необхідну допомогу та розраду, яких усі ми потребуємо в нашому житті, коли ми звернемося до Нього.
Віра, доброта та співчуття, слова підтримки та добрі вчинки, які надихають і підтримують – це те, що ми всі можемо зробити один для одного в цей час конфлікту. Бережи вас Бог, наші українські друзі!»
На фото (зліва направо): Джексон Енло (зять), Ешлі (Хью) Енло, Каллі Хью, Нейт Хью, Стефані Хью, Франціна фон Хефен (студентка за обміном із Німеччини), Вітні Хью, Челсі Хью
Добро, що запалює дитячі усмішки
Подарунки діткам, яким довелось звикати до вибухів, бомбосховищ та нових домівок
Мрії діток
Напередодні різдвяно-новорічних свят усі діти мріють про подарунки. Пишуть листи. Старанно виводять літери, трепетно описують свої бажання. Хтось хоче ляльку, хтось — машинку… Добре, якщо такі листи доходять до люблячих адресатів і вони, мов за легким помах чарівної палички, здійснюють заповітні мрії своїх чад. Але ще безліч дитячих листів залишаються без відповіді, без омріяного подарунка під ялинку. Йдеться про дітей, яким через війну довелось звикати до вибухів, бомбосховищ та нових домівок, дітей, які через постійні обстріли та активні бойові дії були змушені переїжджати до інших регіонів України.
Аріна, Валерія, Назар, Варвара – діти, які ще учора жили у мирі, мріяли, робили добрі справи, а сьогодні вимушено покинули свої домівки, місто і друзів… Їх мрії можуть здатися простими й невибагливими на перший погляд, однак для цих дітей – це ціле море уваги, добра та любові.
Допомога діткам
І усе це у них з’явилося завдяки турботі благодійників із Юти! Дякуючи їм, ці дітки мають святкові подарунки та рюкзачки! Подивіться на їх сяючі очі – такі дарунки для дітей, у яких війна забирає так багато усього дитячого, – це відрада, яка допомагає переносити такі важкі часи!
Щоб особливе маленьке серце відчуло щастя і радість – необхідні звичайні дорослі серця небайдужих людей, котрі здатні подарувати такій дитині відчуття турботи й тепла!
Добро, що дає надію
Реабілітаційний тренажер для хлопця, що бореться з важкою хворобою
Історія родини
Допомога родині
19-річний хлопець, знесилений важкою хворобою та виснажливими курсами хіміотерапії, нині не може пересуватися самостійно і попереду у нього ще довгий та важкий шлях реабілітації й відновлення. Та ані виснажливе лікування, ані погане самопочуття не змогли завадити його вірі у те, що на шляху до одужання трапиться ще багато добрих людей! Дороговартісний реабілітаційний велотренажер від благодійників для хлопця, чий світ нині обмежується чотирма стінами його кімнати – це не просто нова надія, а величезний крок до того, щоб знову стати на ноги! Нікіта і його рідні надзвичайно вдячні за допомогу та налаштовані на перемогу над хворобою!
Добро, що рятує
Корм для тварин, котрі через війну втратили господарів та опинилися на вулиці
«Хвостаті» історії
Вони, так само, як і ми, відчувають голод і холод, самотність, страх та біль, багато болю… Скільки їх – тварин, котрі через війну втратили господарів та опинилися на вулиці – покинутих, наляканих та голодних, нині на вулицях українських міст!.. Але увага та допомога усіх небайдужих можуть врятувати безпритульним тваринам життя!
«Якщо люди розуміли, що йде війна і шукали безпечного притулку, то тварини не розуміли цього і ставали її першими жертвами, – зазначають зооволонтери, які допомагали хвостатим підопічним навіть під обстрілами і турбуються про них і нині. – Найважче – знайти прихисток та харчі для собак і котів, які через війну стали безпритульними. Це потребує багатьох зусиль і коштів…».
Допомога «хвостикам»
Добро, що підтримує
"Я такі ексклюзивні продукти вже років 15 не їла"
Історії родин
Дідусь Василь і бабця Шура із Чернігівщини разом уже 57 років. У їхньому затишному домі завжди було так багато любові, тепла і турботи один про одного. Дому більше немає… Залишилися турбота та любов. Але це саме те, що тримає і не дає впасти у відчай.
Їхній дім на Чернігівщині був зруйнованій цієї весни російським снарядом – разом із ним згоріло і все їхнє майно. Працьовите подружжя – талановиті майстри, Олександра Григорівна шила вишиванки, а дідусь Василь плів кошики. Війна зруйнувала їх оселю, але не зруйнувала їхні душі, не забрала доброти та людяності, здатності зворушливо турбуватися один про одного та інших. Вони досі не можуть без сліз пригадувати свій останній день удома, але людська доброта та допомога усіх небайдужих допомогли їм віднайти грунт під ногами!
«Головне, що я ще маю сили допомагати, – усміхається бабця Валя. – А голубів підгодовую, бо вони – живі, як і всі ми, вони теж їсточки хочуть… Бачиш, як колами літають, кланяються, дякують».
Бабця Валя живе самотиною. Хоча ні, не зовсім так – надворі до неї одразу ж біжать-туляться з десяток дворових кішок, яких вона щодня годує, а вдома у бабці знайшли прихисток… вуличні голуби! Для них вона не шкодує нічого із свого скромного щоденного раціону: ділиться хлібом і сиром, навіть соняшникове насіння лузає, аби потішити пернатих смаколиками! Хоча живе бабця Валя дуже скромно, проте оптимізму та бажання допомогти іншим їй не позичати!
Більш ніж скромний побут, самотність та проблеми зі здоров’ям… Але Любов Миколаївна, попри всі минулі та нинішні труднощі, не впала духом і любить людей та життя, а добре серце та віра у краще допомагають прокидатися кожного дня! А ще її любові і доброти вистачає на те, аби щодня годувати котиків і піклуватися про безпритульних тварин!
Допомога родинам
«Святкові пакунки до новорічного столу – це не просто смаколики та необхідні продукти для стареньких, а ще одна порція доброти й турботи! Після пережитого жаху найбільше зворушує людяність, – дякують ці родини. – Ми дуже вдячні вам за допомогу з продуктами та небайдуже і чуйне серце! Люди, з яким нас розділяють тисячі кілометрів, стають рідними й близькими, і з їхньої людяності відроджується спільний світ.»
«У кожен пакунок, окрім продуктів та смаколиків (як рідко нині, на жаль, літні люди можуть потішити себе ними!), я не забувала додати і частинку того приємно-трепетного відчуття турботи, – розповідає волонтерка Goodacity Оксана. – До сліз зворушили слова бабці Люби, яка зізналась, що таких вишуканих продуктів уже років 15 як не їла… Час та увага, відчуття того, що вони потрібні і не забуті, допомога від небайдужих благодійників – це саме те, чого їм нині найбільше не вистачає!..»
Добро, що зігріває
Подарунки для сім'ї з великим серцем
Історія родини
Допомога родині
Теплі ковдри та кілька комплектів постільної білизни поїхали на Київщину до родини. Для того, аби подарувати відчуття затишку та турботи та дати надію на новий день, зігрітий теплом людського добра!
Велике спасибі родині Хью – це Ви зробили своїми донатами та своєю підтримкою! Це Ви купили їм подарунки та зігріли своєю увагою.
Дякуємо! Ви здійснили новорічне диво.