Goodacity – Dare to be Good

«Мамо, ці шкарпетки уже замалі для мне, а цього шарфика я теж вже не вдягатиму, – дев’ятирічна Ясочка тримала в маленьких рученятах свої теплі речі і дивилася на матусю великими яскравими оченятами.  – Їх треба розпустити і намотати на клубочки. – Навіщо? – запитала матуся. – Вони потрібні, щоб в’язати шкарпетки солдатам…»  Я не стримую сліз. Увечері задзвонив телефон, незнайомий номер. У слухавці – тоненький дитячий голосочок запитав, чи можна прийти завтра до мене? Звісно! А на ранок переді мною стояла маленька Ясочка з клубочками у пакетику і двійком спиць для в’язання. «Ви навчите мене в’язати шкарпетки? Я теж хочу для наших воїнів в’язати», – несміливо промовила Ясочка.

А в її очах було стільки бажання, любові і віри у власні сили! Згодом мені зателефонувала мама дівчинки і розповіла, як наш проєкт «теплий_фронт» надихнув їхню донечку на такий крок, і тішилася з того, що маля, вже в такому віці, так гостро усвідомлює важливіть нашої справи!» .

Розповідаючи про Ясочку, пані Катерина не стримує сліз. Але ці сльози – це сльози радості та зворушення! Ось уже дев’ятий місяць жінка плете теплі речі на фронт – ділиться теплом із українськими захисниками. Із пряжею їй допомагають усі небайдужі – як от маленька волонтерка Ясочка. А для того, аби підтримати добрі справи та додати ще часточку тепла – мікрогрант від Goodacity для теплого фронту! 

«Коли дізналася про те, що отримала мікрогрант, – розповідає пані Катерина, – пішла до магазину, де працює мама Ясочки і кажу: «Ясочко, дитинко, дякую тобі за твоє маленьке, але таке велике серце!  Ця історія добра почалася саме з твоїх чотирьох клубочків пряжі! А тепер на кошти від мікрогранту ми змогли придбати десять кілограмів пряжі і зігріти теплом турботи ще більше захисників!» .

«Скільки зможу – стільки буду в’язати!»

Сумщина, Охтирський район. Селище міського типу Велика Писарівка. Три кілометри від російського кордону. «Під обстрілами ми увесь час, увесь березень провели у погребі, був період, коли наша хата була зовсім без вікон, без опалення, – розповідає про початок повномасштабного російського вторгнення пані Катерина. – Але живемо і намагаємося допомагати нашим захисникам, чим можемо…».  

Лицьова, виворітня, лицьова, виворітня – миготять спиці, петля за петлею тягнеться нитка… Пані Катерина в’яже теплі шкарпетки бійцям на фронт. Удома і в дорозі, при денному світлі і світлі налобного ліхтарика, жартує, що в’язати може вже навіть із заплющеними очима – звикла за багато років. Руки – ті іноді втомлюються, болять… «Але руки поболять і за трошки відходять, а солдатам там, в окопах, набагато важче, – каже жінка. – Допомога під час війни нині на вагу золота! Наші люди фронту помагають, хто як може, і я теж роблю те, що в моїх силах.  Волонтерила я ще з 2014 року – в’яжу, вишиваю, роблю ляльки-мотанки, навчаю діток декупажу, тож ми влаштовували благодійні ярмарки, де розпродували наші вироби і купували необхідні речі для наших захисників.

З першого дня повномасштабного вторгнення дала собі обітницю, що буду в’язати теплі речі і допомагати, чим можу, нашим захисникам – стільки часу, скільки буде потрібно. І так і роблю – не покладаючи рук, чи то пак, спиць… (Сміється, – авт). Скільки зможу – стільки буду в’язати! 

Здавалося б, просто пара теплих в’язаних шкарпеток, ну що тут такого? Але коли в’язала їх, вкладала в них душу, крапельку домашнього тепла та впевненість у тому, що все буде добре. Для солдата вони – як звістка з дому…

Поки миготять спиці, у пані Катерини – людини багатьох талантів – народжуються поетичні рядки: 

«Не стуляю очі, в'яжу проти ночі,
Наче сестра-мати, кожного солдата!
В небі місяць сяє, скрізь усе дрімає, 
Та мені не спиться - щось шепочуть спиці.
За клубком клубочок сную проти ночі,
Небо закликаю - хай оберігає!»

 «Хочу, щоб ці вироби з теплом душі і серця були свого роду оберегом для наших захисників, – зазначає жінка. – Вони не бояться нічого у світі, вони незламні, витривалі, але навіть вони потребують нашої уваги, щирих почуттів і турботи! У нас теж в родині є захисник, якого ми дуже любимо і чекаємо! Якщо, як мінімум, одну ніч людина пробуде у теплі, значить, я працювала недаремно! Допомога під час війни – наша спільна мета!

Воїни «теплого фронту»

«Ми, українці, нині всі тісно між собою переплетені – мов ті ниточки в пряжі! Тому разом так міцно тримаємо оборону і гріємо один одного! – каже пані Катерина. – Я в’яжу шкарпетки для тих, хто нас захищає; завдяки небайдужим благодійникам, як-от Goodacity, маю змогу придбати пряжу для цього, а завдяки нашим неймовірним захисникам – маю можливість бути вдома і робити те, що роблю! Але я сама не змогла  би багато, хочу насамперед подякувати нашим дівчатам із «теплого фронту» – величезна шана їм і вдячність! 

 З кимось ми зналися ще до війни, з кимось нас познайомив саме теплий фронт – я в’язала речі для наших солдат і виставляла їх фото у себе на сторінці в соцмережах, а люди писали мені, що також хочуть доєднатися – і так ми і «зв’язалися» докупки у воїнів теплого фронту. Я привожу нитки, дівчата в’яжуть, і раз на тиждень ми збираємо теплі речі і я передаю їх на фронт.

Нашій найповажнішій вишивальниці, Людмилі Яківні, 77 років, здоров’я і сили уже не ті, що колись, проте  вона каже, що не може стояти осторонь – в’яже теплі речі для фронту. Мій 75-річний батько Олександр зробив нас спеціальний пристрій, аби перемотувати нитки – допомагає нам, вболіває за наш теплий фронт! 

А ще у наших «лавах» – наш «енерджайзер» Раїса Ахметівна, яка присвячує в’язанню кожну вільну хвилину,  Ірина, Олена, Наталя, Світлана, Лариса із Харкова – пишаюся бути частиною такої неймовірної команди!    

«Теплий фронт» об’єднав усі куточки України – матеріал для в’язання нам надсилали і з Закарпаття, і з Кропивницького, з Запоріжжя, Харкова, Києва, навіть моя колега із Нідерландів висилала  пряжу!  Проте не в’язанням єдиним – є у нас і проекти із пошиття ковдр, подушок, покривал, спеціальних килимків для сидіння, сушіння наборів для чаю.   

Тепло – воно ж не лише в речах, які ми в’яжемо, воно насамперед – у серці! З нього усе починається… 

Уклінно дякуємо усім, завдяки кому ми маємо змогу бути корисними нашій країні і нашим захисникам, усім, хто до цього часу впродовж усієї війни підтримував нас матеріалами! Щиросердно вдячні Goodacity за допомогу під час війни і благодійну справу! Разом до Перемоги!».

«Вплету разом з ниткою, сили яворові,
Аби наші воїни всі були здорові!
Слухняно лягає за рядком рядочок,
Вогонь мого серця горить проти ночі!
 Хай же він зігріє, розжене тривоги,
Я ж так «ворожитиму» аж до Перемоги!»