Допомагаючи, ми змінюємо світ!
Все почалося з ось цього повідомлення.
“Доброго дня, мене звати Соломія, мені 14 років. Ваші волонтерські історії надихнули мене, і нещодавно я сама почала займатися волонтерською діяльністю. І – зі мною сталося дуже багато чудес! Тому хочу поділитися своєю історією волонтерства – хоч вона не така героїчна, як в інших, але, може, вона також когось надихне…”.
Звісно, ми не могли не відреагувати на такий зворушливий та натхненний лист і були щасливі познайомитися та поспілкуватися з юною волонтеркою Соломією.
Її історія – це яскравий приклад того, чим займаються волонтери в Україні, а також того, що волонтерство – це дар, який ми можемо дарувати іншим і водночас отримувати величезну порцію радості та задоволення. А ще – це нагадування про те, що малі кроки можуть призвести до великих змін, а юні серця можуть надихати світ!
Ростуть діти – і росте добро!
Волонтерство – це історія, яку ми будуємо разом, щодня, крок за кроком, серце до серця. Це історія невичерпного прагнення допомогти, надихнути і змінити світ на краще. Це історія волонтерки Соломії, але це також історія безлічі інших, які відкрили для себе магію волонтерства, роблячи її живою кожен день. Історія Соломії – це нагадування про те, що ніколи не занадто рано або занадто пізно, щоб допомагати іншим. Перефразовуючи класика – волонтерству, як і любові, усякий він підвладний!
Соломія – дев’ятикласниця з невеликого села Карпилівка на Рівненщині. Добре навчається, любить читати, ба більше – сама пробує себе в письменницькому жанрі. І – активно волонтерить!
“Ще до “великої війни” у мене було бажання щось робити, якось допомагати іншим, я не раз цікавилася, чим займаються волонтери в Україні, але не знала, як саме втілити це в життя, думала, що я ще занадто мала для цього, – розповідає дівчина. – А з початком повномасштабного російського вторгнення зрозуміла, що не варто відкладати бажання допомогти на потім – допомагати треба вже!
Ще раніше у мене в соцмережах була група з друзями з різних міст України – дівчатами та хлопці з Києва, Маріуполя…
Ми дружили, спілкувалися, кожен розповідав про себе, про своє місто. Але після 24 лютого спілкування кардинально змінилося – усі підтримували і заспокоювали один одного, розповідали про те, що відбувається у них в місті та про те, як, попри пережитий жах, допомагають іншим. Я була просто вражена їх неймовірним героїзмом та мужністю – мої ровесники розповідали, як допомагають рятувати людей з-під завалів розбомблених будинків, як, не покладаючи рук, день і ніч волонтерять…
Думаю – а що ж я?.. Попри те, що я на той час також волонтерила, щоразу шукаючи все нові і нові можливості, як бути корисною під час війни, допомагаючи навчатися діткам, зокрема і тим, які переїхали до нас у село, рятуючись від російської агресії, мене постійно “гризла” думка, що роблю замало, недостатньо, не так, займаюся надто незначними справами у порівнянні з іншими… Але за якийсь час мені написала дівчинка, яку я навчала на волонтерських засадах. Вона подякувала мені: “Спасибі, що допомагали і надихали, саме через вас я прийняла рішення і вирішила теж допомагати іншим…”. Як мене ці слова окрилили – і не переповісти! Вони дали мені силу і далі волонтерити, продовжувати робити те, що я люблю і добре вмію – займатися з дітками, допомагати їм. Адже допомагаючи – ми змінюємо світ… Ростуть діти – і росте добро!”.
Чим займаються волонтери в Україні: репетиторство як волонтерство
Я – репетитор-волонтер: безкоштовно навчаю діток англійської мови та програмуванню. У такі важкі часи діти потребують якнайбільше турботи, любові та уваги. Наша Рівненщина прийняла багато діток з окупованих регіонів, з регіонів, де йдуть активні бойові дії, і допомога з навчанням їм завжди стане у нагоді. Мої учні з різних міст – з Рівного, Києва, Маріуполя. Коли дітки розповідають, як вони виїжджали зі зруйнованого Маріуполя – неможливо це слухати без сліз…
Наймолодшій моїй учениці 8 рочків, вона – дівчинка-сонечко, неймовірний “енерджайзер”, дуже активна та комунікабельна; а найстаршій учениці – 15. Так, виходить так, що я навчаю навіть старших за мене! Ми розмовляємо англійською і вчимося одна від одної. Власне, так можна сказати про всіх, з ким я займаюся – я не просто вчу, а й сама від усіх них вчуся, а ще наповнююся енергією та натхненням!
Для мене ця історія насамперед про те, що, незалежно від того, чим займаються волонтери в Україні, волонтерство приносить радість і натхнення не лише тим, кому ми допомагаємо, а й самому волонтеру. І що навіть малі кроки можуть внести велику зміну в життя інших і наше власне життя. Адже кожна дитина, яка отримує можливість навчатися завдяки волонтерській допомозі, змінюється та виростає в майбутнього громадянина, здатного творити зміни.
Волонтерство для мене – це щось дуже важливе та значиме. Не тільки робота чи хобі, а й магія, яка дарує надію, зміну та любов у світі, який так потребує цих добрих сил. Мої батьки працюють в лікарні, і з початком повномасштабного російського вторгнення вони показали мені великий приклад того, як волонтерство допомагає впоратися з панікою, страхом та іншими негативними емоціями, надихнули продовжувати і далі допомагати. Саме вони порадили мені – в тебе гарна англійська, ти можеш допомагати, даючи її уроки. Я так і зробила, і всі тривожні думки та паніку мов рукою зняло…
Мені волонтерство надзвичайно сподобалося, нині уже не уявляю свого життя без нього! Менше “зависаю” в телефоні, начилася структурувати і правильно розподіляти свій час. Мене це надихає. А ще я помітила, що коли людина починає робити добро, їй починає допомагати Всесвіт – у моє життя з початком волонтерства прийшло багато маленьких приємних щоденних див!
Так, на жаль, є ті, то каже – “та навіщо тобі це здалося, краще б відпочила чи десь позависала”, не всі з друзів мене розуміють. Але людина, яка сама спробувала хоч частку свого часу приділити на добрі справи, розуміє, що волонтерство – це не лише допомога іншим, а й можливість для власного розвитку та росту; відчуває, наскільки це збагачує духовно і допомагає розкрити свій потенціал. Я, перш ніж писати вам, довго думала – яка б моя пригода зачепила та вразила людей… А потім подумала – а якщо це буде не пригода, а … просто щоденні реалії, те, що робить репетитор-волонер майже кожен день. Подивіться, чим займаються волонтери в Україні – це дуже і дуже багато різноманітних щоденних активностей! Не обов’язково робити щодня щось неймовірне, достатньо просто щодня робити щось хороше. Люди тому і кидають волонтерство, що вони думають, що роблять недостатньо. Але і щоденні добрі справи, допомога комусь теж має цінуватися. Нормально хотіти зробити більше для перемоги, для інших, для нас усіх. Не треба лише засуджувати себе через те, що вам здається, що ви робите замало. Головне — робити. Хоч щось…
Кожне волонтерське зусилля – воно може змінити цілу країну і взагалі весь світ!
Ким я бачу себе в майбутньому? Психологом, а ще програмістом і вчителем, хочу спробувати себе у багатьох сферах і поєднувати багато професій. Як кажуть – прагни неможливого, і тобі вдасться втілити бажане!
