Волонтерська допомога від дітей – внесок у нашу Перемогу!
“Вони не “діти війни”, навпаки, вони – діти Перемоги! І, знаєте, чому? Тому що саме вони – ці діти, їх волонтерська допомога – щодня наближають нашу Перемогу!
До цього неможливо звикнути, сприймати це як щось само собою зрозуміле – кожного дня я заходжу до себе в гараж, дивлюся, як вони сидять там за в’язанням сіток чи крутять заготовки для свічок, і ледве стримую сльози – ніхто їх спеціально не збирає, не “заганяє”, вони самі приходять, бо хочуть цього, бо відчувають, що так потрібно і так має бути. Я їм щодня кажу – кожен зав’язаний вами вузлик на сітці, кожна закручена окопна свічка – це ваш внесок у нашу Перемогу. І для них це – найкраща мотивація та головний стимул!”.
Гараж волонтерки Ірини Мальковець у селищі Ріпки, що на Чернігівщині, гуде дитячими голосами: щовечора тут збираються маленькі волонтери з великими серцями! Упродовж більше ніж півроку діти крутять окопні свічки та плетуть маскувальні сітки – це їх волонтерська допомога військовим! Пані Ірина з неймовірною любов’ю і теплотою розповідає про дитячий волонтерський загін… “Це діти у нас – головні натхненники та організатори, – сміється пані Ірина, – про них і пишіть, вони нас надихають і ведуть за собою! З такими дітьми ми не можемо не перемогти!”.
Волонтерська допомога – із гаражного порога!
– Селище наше невелике, але нескорене, – розповідає пані Ірина. – Минулої весни під час повномасштабного російського вторгнення воно хоч і було окуповане, проте не здалося – люди показували свою патріотичну позицію, на будинках висіли жовто-сині прапори… Страху не було – було усвідомлення того, що ми – на своїй землі!
Ми з чоловіком кожен день під час періоду окупації розвозили нашим односельчанам хліб і молоко – шукали об’їзні шляхи, аби не потрапляти на ворожі блокпости… У нас була можливість виїхати, але ми вирішили, що залишаємося і будемо допомагати людям.
Чоловік зараз воює, мій рідний брат нині також на фронті – а ми тут допомагаємо їм усім, що в наших силах.
«Вони тримають наш фронт, а ми будемо їхнім тилом, – сказала я доньці і ми з Анею разом взялися шити кікімори для військових. Я за освітою кравчиня, тож відповідна база у мене була, та й доньку змалечку вчила усього, що вмію сама… Подивилися ще кілька відеоуроків – і робота закипіла! За перші ж два тижні ми з донечкою виготовили 14 кікімор. Далі – більше: прийшли на підмогу Анині подруги, діти самоорганізувалися і активно включилися в роботу. Охочих допомагати ставало все більше, тож вирішили, так би мовити, розширити виробництво… Починали з окопних свічок – мали банки і картон, проте не мали парафіну, тож спершу крутили просто заготовки. Люди побачили наш запал, взялися приносити нам парафін, збирати «зі світу по нитці» – нам матеріал для окопних свічок навіть з-за кордону передавали!
Коли ти маленький, але з великим серцем
А потім військові попросили маскувальну сітку – і ми взялися до роботи! Основу на сітку – вона доволі довга, п’ять на вісім метрів – повісили у нас в гаражі. І ми з дітками, ще сусіди нам допомогли, цю велетенську сітку сплели буквально за два вечори! Так почалося наше «гаражне волонтерство», так наш старенький гараж перетворився на, як жартують друзі, “Гараж – Укроборонпром”… Жарти-жартами, а донька навіть логотип наш волонтерський – “гаражний” – сама придумала-розробила, ми тепер його наклеюємо на мотки із сітками та ящики з окопними свічками.
Коли стало зрозуміло, що наш “дитячий волонтерський штаб” базуватиметься саме в гаражі, ми його відповідно облаштували: там є пічка на дрова, світло, всі умови, щоб комфортно працювалося діткам.
У нашій волонтерській групі 19 хлопців і дівчат різного віку – від 8 до 18 років. “Коли ти маленький, але з великим серцем”, – це про наших волонтерів! Хтось із діток приходить щодня після школи, хтось – час від часу, а я тішуся усім і люблю усіх! Неймовірно надихає і зворушує те, що вони сюди приходять за велінням серця і самі, без вказівок чи спонукань, беруться за роботу, бо знають, навіщо і для чого це роблять.
Діти у свої волонтерській допомозі ЗСУ цілком самодостатні: у мене якраз мама прихворіла, я її в Чернігові у лікарні навідувала, приїхала додому, а тут в гаражі уже робота кипить – дітки вирішують, чим вони сьогодні займуться – чи свічки робитимуть, чи сітки плестимуть! Щодня є робота – були б тільки матеріали, бо зараз із ними сутужно…
Благодійний фонд “Небо слов’ян” надав нам 200 кілограмів парафіну – ми думали, це ж ого-го скільки, планували, що нам цього уже на всю зиму вистачить, а ми його переробили… трохи більше ніж за тиждень! Діти були щасливі, що стільки свічок вдалося нашим захисникам на фронт відправити…
У нас робота, можна сказати, уже на професійні рейки поставлена: місцевий умілець придумав для нас станок, на якому діти самотужки плетуть основу для сіток. Вони так майстерно вже плетуть, справжні профі!
Батьки юних волонтерів мені зізнаються: “Коли чуємо від дитини: “Я – в гараж!”, то спокійні за них…”. У нас тут уже свого роду побратимство… Вони у мене всі – неймовірні! У перервах між роботою намагаюся їх щоразу чимось смачненьким потішити – а вони самі якось мені сюрприз зробили, разом торт спекли!
Навіть якщо десь поза межами нашого гаражу вони бешкетники – то тут слухаються! У нас атмосфера повного взаєморозуміння, довіри та гармонії.
Як можна “втомитися” чи “вигоріти”, коли дивишся, як ці діти витрачають стільки часу та енергії для того, щоб допомагати фронту? І ти відчуваєш неймовірну відповідальність, бо дитяча довіра зобов’язує! Діти мені довірилися і я їх ніколи не підведу – будемо разом стільки, скільки потрібно!
Знаєте, мене найбільше зворушили слова одного із наших маленьких волонтерів: “Тьотя Іра, а кому ми будемо допомагати, коли закінчиться війна?”. Тобто, для них допомагати – це вже такий природний процес, без якого вони себе не уявляють.
Ще один наш “гаражний друзяка” одразу нам сказав: “Ми і після Перемоги все одно в гараж будемо ходити!”. Деколи їм, буває, пропоную: “Діти, може, сьогодні уже зробимо вихідний?”. А вони мені хором: “Н-і-і-і-і”! От вже буде Перемога – після неї перепочинемо! Але трішки, недовго… Попереду у нас ще дуже багато любові та роботи! Їх вистачить на всіх.
