Український художник – про мистецтво під час війни і малюнки, що бачиш серцем
Коли не вистачає слів, він бере в руки олівець — і зображає болючі речі так, що вони вкарбовуються в пам’ять.
Олексій Кустовський — той самий художник, чиї роботи світять нам крізь темряву. Він не боїться торкатися найтонших струн — бо сам є оголеним нервом цієї війни.
Ви точно бачили його роботи. Незабутні, харизматичні, колоритні козаки – наші захисники, озброєні не шаблями, а хаймарсами і джавелінами.
Проникливі — аж до сліз — малюнки – які кричать про біль і водночас обіймають.
Влучна та гостра сатира.
Його картини сміються з ворога і плачуть разом з нами. Бо це не просто малюнки. Це — пам’ять, голос і серцебиття країни, що бореться.
Його картини — це спосіб не зламатися, спосіб пам’ятати, спосіб перемагати.І саме завдяки таким, як він, світ дізнається правду про те, що відбувається в Україні.
Ми запитали Олексія про війну, гумор, світло в темряві та про те, як він намалює перемогу.
Перед вами — чесна, жива, іноді болюча, але завжди світла розмова.
Читайте. І дивіться не тільки очима — серцем.
Як агроном… карикатуристом став!
Запитуємо пана Олексія, як він – агроном з діда-прадіда, “перекваліфікувався” на художника…
“Малював з дитинства, у мене навіть зберігся загальний зошит, обмальований колами, – пригадує чоловік.
– Це були спроби зобразити обличчя людей: голови, очі, ніс, вуха, рот – суцільні деформовані кола та кружальці. Агрономія – це спадкове. Але першу карикатуру придумав вже у зрілому віці. У 1998 році її опублікувала одна з відомих київських газет. І я подумав: малювати більш-менш вмію, придумувати теж. Йой, я став карикатуристом! Тоді я ще не усвідомлював, який довгий шлях треба буде здолати до професійного визнання”.
Його роботи часто “говорять” більше, ніж будь-який текст. Найбільш особистим для себе Олексій Кустовський називає малюнок з умовною назвою “Цвинтар книжок” — глибоку алегорію втрат, які ми не встигаємо осмислити. Там — тиша, пам’ять, і можливість перегортати сторінки життя назад.
“Люблю філософську карикатуру — глибоку, з підтекстами, – каже художник. – Не обов’язково трагічну, але завжди багатошарову.
Без сліз, з відтінками посмішки”, — каже він.
Не можемо не запитати художника: де він шукає світло, коли світ довкола стає темнішим?
“Включаю ліхтарик гумору, – усміхається пан Олексій. – Такий маленький, тендітний, світлодіодний.
Рідні та близькі підтримують. Дружина, діти. А ще, думаю, батько. Десь там з неба, він рано помер у 57 років”.
Гумор під час війни – це не лише захист. Це атака
Гумор, за словами митця, не лише захист. Це — атака.
“Гумор під час чуми” підбадьорює, не дає зламатися. Думаю, гумор під час війни має бути для ворога як FPV-дрон. Діставати, пронизувати наскрізь”.
Але є теми, про які важко навіть думати…
“Усі малюнки, пов’язані з руйнуванням, знищенням українських міст дуже важко даються, – зізнається наш співрозмовник. – Дуже часто я розглядаю цілі будинки і бачу чи уявляю їх зруйнованими”.
“У Херсоні росіяни скидають з дронів вибухівку на цивільні авто та беззахисних людей. Так вони розважаються. Я не можу почати про це малювати. Але це необхідно зробити, зафіксувати цей момент”.
Його роботи часто підтримують благодійні ініціативи.
“У 2022 році відбулося дві персональні виставки про війну в Україні в Чехії та Польщі, – розповідає Олексій Кустовський.– В Чехії зібрали гроші з продажу принтів і передали в Україну. У Польщі в 2022 році відома польська співачка Йоанна Кондрат організувала збір коштів на придбання взуття для українських дітей. Сумки з моїм оригінальним малюнком, на якому зображено дитячі іграшки, які зупиняють російські ракети, і написом — “Затримай зло” — продавали на концерті за символічну плату. В цьому році відбулася благодійна акція у Вільнюсі. Серед лотів українських художників були футболки з моїми малюнками, листівки та марки”.
Як козаки… з "Джавеліна" стріляли
Особливо вражають його героїчні образи українських воїнів — сучасних характерників, озброєних не шаблями, а HIMARS і Javelin.
Їхні риси з’явилися спонтанно, – каже художник.
“Дуже люблю ілюстрації Сергія Якутовича на тему козацтва. Трохи осучаснив образи. Деякі досить вдало вийшли. Навіть листівки та футболки друкувалися”, — додає пан Олексій.
Для нього справжніми героями стали всі, хто став на захист України. Прикордонник і захисник України з острова Зміїний, який послав за відомою адресою російський військовий корабель, Герой України Олександр Мацієвський, якого російські окупанти розстріляли після слів “Слава Україні”.
“Усі хлопці, чоловіки, дівчата, жінки, які стали на захист Батьківщини для мене – Герої”, — каже Олексій Кустовський.
Його роботи здобули багато перемог на європейських фестивалях, їх публікував відомий французький сатиричний журнал Charlie Hebdo. Торік робота Олексія Кустовського “Розстріляне Різдво” отримала третє місце на Міжнародному фестивалі в Кнокке-Хейсті (Бельгія).
Про головну ідею своїх робіт, яку б хотілося передати глядачам через 100 років, художник говорить просто:
“Хочу, аби через сто років усі, хто роздивлятиметься мої малюнки, побачили не тільки жах війни, а й героїчний спротив української нації, мужність, відвагу, незламність українців”.
У кожній його лінії — не просто штрих, а позиція.
У кожній карикатурі — не лише сатира, а пам’ять.
Олексій Кустовський не просто малює — він документує наш біль і нашу незламність.
Його роботи — це нагадування світу: ми боремося. І ми вистоїмо.
Бо коли поруч є світло — навіть найгустіша темрява втрачає силу.
