«Чужої біди не буває» – нині цей вислів актуальний, як ніколи. Співпереживання, чуйність і добросердечність, згуртованість у бажанні допомогти – саме ці опції зараз в усіх на максимумі. Допомагати тим, хто найвразливіший та найбеззахисніший – дати відчути підтримку та піклування, освітити та зігріти життя тих, хто потребує нашої турботи. Бо не буває чужої біди. І ми ніколи не залишимо інших з нею наодинці.
Старт
Бачення та настрій
Для Олександри Михайлівни із Чернігова стало шоком те, що війна, яку вона пережила в дитинстві, знову так брутально увірвалася до її життя. Під час облоги Чернігова цієї весни, зізнається жінка, їй вдалося вижити завдяки турботі та самовідданій допомозі оточуючих. І тих, начебто сторонніх людей, які приходили на допомогу і ділилися усім необхідним: продуктами, ліками і насамперед – своєю турботою.
Щоб знову повірити в добро, інколи людині потрібно зовсім небагато – трохи людського тепла, яке запалить вогонь милосердя та доброти…
Крок 1. Одне життя, дві війни
«Одне життя, дві війни, – зітхає Олександра Михайлівна. – Скільки випробувань випало на мою долю… Я народилася за 12 днів до початку Другої світової війни. Коли була ще маленькою, німці спалили нашу хату у Ріпкинському районі на Чернігівщині, і мама зі мною, ще немовлям, і моїм старшим братом утікала від війни. Чи ж могла я колись подумати, що уже на схилі літ застану ще одну війну і мою домівку знов буде зруйновано, цього разу уже російськими окупантами?
Мені не раз доводилося чути: «Того, що ти пережила, на кілька життів вистачить».
З дитинства маю другу групу інвалідності, пережила дві автомобільні аварії, шість складних операцій. Дуже постраждали руки, самій щороку дедалі складніше стає робити усі хатні справи, але тримаюсь… Я за фахом – бібліотекар, навчалася у Ніжині в культосвітньому технікумі, потім переїхала до Чернігова, тут три десятки років пропрацювала касиром. Багато чого я на своєму віку бачила… А, знаєте, чим, попри все, тішуся? Що після усіх пережитих випробувань побачила справжнє людське добро!
Крок 2. Вогник тепла
26 березня у будинок на околиці Чернігова, де жила пані Олександра, прилетів російський снаряд. «Це було вночі, я спала, коли почула спершу сирени, а потім жахливий свист і вибух, аж земля під ногами задвигтіла… Почалася пожежа, за лічені хвилини усе було у вогні та в диму – щастя, що сусіди згадали про мене, прибігли, допомогли швиденько з хати вибігти, життя мені врятували… Сусідня квартира згоріла повністю… Кілька місяців по тому я провела у лікарні, а з червня приїхала у Снов’янку. Племінники поселили мене у квартиру мого покійного брата Анатолія – він свого часу працював тут на заводі і отримав квартиру. Умови тут дуже прості, але добре, що хоч дах над головою є… З початком дощів стали дошкуляти холоди – тому дуже дякую Goodacity за обігрівач! Стало тепліше і в квартирі, і на душі!
Дякую волонтерці Goodacity Оксанці за її турботу та небайдужість, за велике та добре серце, – не стримує емоцій пані Олександра. – Не забуду її доброту!.. Попри те, що я тут, у Снов’янці, «новенька», мене тут уже усі місцеві мешканці признали, щодня з кимось словом-другим перекинуся – бо усі в роботі, усі поспішають… Але одні сусіди огірочків з городу принесуть, інші – картоплею поділяться, так і живу – із розумінням того, що добрих людей довкола багато, і їх добро – це те, що зігріває!
Якщо раніше жила, немов у тумані – нетямилася від горя, то нині потроху повертаюся до життя, – розповідає жінка. – Радію, що рідні живі, що наше зранене рідне місто потрохи повертається до життя… Щоправда, сумую за своєю квартирою – там умови більш ніж скромні були, проте – свій куточок, і так хочеться туди повернутися… Проте вірю, що все ще обов’язково так і буде!» А ще Олександра Михайлівна мріє про найважливіше: “Я чекаю перемоги в Україні”, — каже вона.
Фініш
Час підбивати підсумки
Турбота, увага, і частинка душі – і цього вогника любові та добра вистачить, аби освітити та зігріти життя тих, хто потребує нашої допомоги! Можливо, ви теж можете когось зігріти? Для добра не існує жодних обмежень – воно доступне всім без винятку.
Дозволь собі цю розкіш!
Робити добро дуже просто!
Знаєш школу або інший заклад, якому потрібна допомога?
Хочеш взяти участь в нашій наступній акції?
Хочеш дізнатися, як ти можеш допомогти?