Життя – мов вишите полотно… Так багато годин копіткої праці, так багато малесеньких стібків, зроблених вмілими і вправними пальцями, так багато кольорів і візерунків, які так переплелися воєдино, що вже й не розбереш, де «червоне – то любов», а де – «чорне – то журба»… Того, хто хоч раз уважно придивлявся до вишиванки, уже ніхто й ніщо не переконає, що в житті є лише чорні та білі смуги. Адже навколо — величезне полотно з чудовим орнаментом!
Старт
Бачення та запал
Дід Василь і баба Шура разом уже 57 років, у радості й горі, у труднощах і випробуваннях… Тих, останніх – аж через край, проте вони не нарікають. У їхньому чепурному та ошатному домі завжди було так багато любові, людського тепла і затишку, турботи один про одного. Дому більше немає… Залишилися турбота та любов. Але саме це для них – те, що тримає і не дає впасти у відчай.
Крок 1. Сукня
У їхній хаті в Новоселівці, зруйнованій цієї весни російським снарядом, на місиво із каменю та цегли перетворилося усе, що наживали і творили не один рік. Але дід Василь та бабця Шура найбільше побиваються не за майном, а за сімейними фотографіями, а також – вишиванками Олександри Григорівни і плетеними кошиками пана Василя… Працьовите подружжя у рідній Новоселівці знають насамперед як талановитих майстрів.
«Дружина – знатна вишивальниця, таких рушників та сорочок, як у неї, ще пошукати, – розповідає із гордістю чоловік. – А я плів кошики. Їздив велосипедом за 15 кілометрів, збирав і заготовляв лозу і – до роботи! Це непроста справа, потребує навиків, часу і терпіння… Тим важче бачити плоди своїх рук зруйнованими. Майже сотня кошиків, які були в сараї, перетворилися на попіл, з бабиних вишиванок також нічого не залишилося… Добре, що самі живі залишилися, і що прийняли жити до себе добрі люди…».
«Війна зруйнувала їх оселю, але не зруйнувала їхні душі, не забрала доброти та людяності, – каже про подружжя волонтерка Goodacity Оксана. – Коли я вперше їм подзвонила їм запитати, чого вони зараз потребують, дід Василь скромно попросив газовий балон, м’ясорубку і ніжно додав «А можна моїй бабі Шурі плаття?». А коли став розказувати про останній день вдома, не стримався і заплакав… Ну як тут залишитись осторонь ?» .
Крок 2. Любов – це турбота
Воістину, добро народжується з любові!.. Якщо у серці є любов, вона допоможе пережити разом навіть найважчі випробування! А ще любов – це турбота. «Що, навіть газовий балон привезли? – не може повірити своєму щастю дід Василь, зустрічаючи волонтерів Goodacity із подарунками.
– А за плаття величезне вам спасибі – я ж оце найбільше про Сашеньку свою думав, щоб її потішити, вона ж у мене така красива!.. А вишиванки вона ще вишиє, а я до нашої перемоги кошиків нових наплету!».
«Такі поїздки не тривають п’ять хвилин, адже людям хочеться як поділитися пережитим болем, так і розділити разом світлі моменти турботи та добра, – каже волонтерка Goodacity Оксана.
– Переплітались сум та радість, коли дідусь Василь розповідав про їхнє щасливе життя у домі, якого більше немає, а бабуся Шура приміряла обновку і пританцьовувала від щастя, що у неї гості і нова сукня… І я точно знаю, що ще не раз повернуся до них, – адже туди, де турбота та добро, хочеться повертатися…».
Фініш
Час підбивати підсумки
Війні не знищити не лише нашої доброти та людяності, а й прагнення жити та радіти життю! Душа наповнюється світлом, коли розумієш, що ти і ще багато людей, які працюють разом із тобою, дотичні до сьогоднішнього щастя цих людей!
Дозволь собі цю розкіш!
Робити добро дуже просто!
Знаєш школу або інший заклад, якому потрібна допомога?
Хочеш взяти участь в нашій наступній акції?
Хочеш дізнатися, як ти можеш допомогти?