Goodacity – Dare to be Good

Дітям потрібна радість! Попри всі пережиті виклики та випробування, для дитячої усмішки завжди має бути місце! 

«Я щаслива, що нам вдалося хоча б на якийсь час повернути посмішки на обличчя дітей – щоб усі пережиті жахи війни залишилися позаду, а діти навчилися знову мріяти, радіти та сміятися! – каже героїня нашої історії, пані Наталя. – Для цього і потрібні такі от клубочки добрих слів та справ, які котяться світом та роблять людей щасливішими, а довкілля сповнюють добром. Допомога дітям – це те, що зцілює їхні душі, запалює їхні усмішки, нагадує їм, що Світло можна знайти навіть у найтемніші часи…  Дякую простору добра Goodacity за те, що ниточки, які нас поєднали, разом сплелися в клубочок добрих справ!».

Турбота і надія від товариства «Надія»

 «Зізнаюся: тішилася, як мала дитина, коли отримала лист про мікрогрант! – каже пані Наталя. – І першу добру справу ми організували уже за півгодини! 

«Я керівниця громадської  “Бродівське  районне добровільне товариство захисту дітей з інвалідністю “Надія”, – розповідає пані Наталя.

– Опинилася саме тут не випадково – мій синочок має аутизм. І саме ця організація стала новими сторінками у нашому житті.   Для наших діток та молоді працівники і волонтери стараються зробити все можливе, аби зустрічі відбувалися у затишній атмосфері, заняття були максимально цікавими, змістовними та корисними, щоб всі вони були забезпечені базовими речами. Але цього року до нас приєдналися діти, котрі через війну вимушено покинули свої домівки, щоб врятувати життя. Саме з цими дітками ми вирішили поділитися іскрами надії та  добра!  Як результат – один мікрогрант ощасливив аж трьох діток»!

Добро, що зігріває

«Данилко – це хлопчик, котрий притягує до себе, як магнітик, – розповідає про «підопічного» пані Наталя. – До нашого міста приїхав з родиною з півдня України.

З Данилком я познайомилася під час зйомок сюжету про його родину –  на той час я паралельно працювала в проєкті місцевого благодійного фонду – для родин ВПО. Коли ми зайшли до квартири, нас привітно зустріла мама і два маленьких хлопчики-брати Дані, а Данилко просто глянув і пішов до іншої кімнати. Потім мама сказала, що у Данилка аутизм. Я розповіла їй про нашу організацію і запросила її до нас. Пройшло трохи часу і ми випадково зустрілися в місті. Данька впізнав – не забув, домовилися, що прийде до нас в гості. Одного разу спитавши маму чи потрібні речі або інша допомога, почула у відповідь несміливе: «Нам би ковдру Даньці, бо зима вже близько».

Думала-гадала, як то організувати допомогу дітям.

 Хочеться, щоб була нова і тепла ковдра, подушка і комфорт, як вдома (не хочу навіть уявляти, як це – їхати невідомо куди, залишивши все там… вдома…) аж тут на Карті Добра побачила ініціативу від Goodacity і перший, хто спав на думку – Даня!

Уже за годину після отримання гранту на добру справу ми всі дружньо пішли купляти ковдру та подушку. Вибирали всі – і дорослі і малі  – нас було багато, в магазині вирувало безліч позитивних емоцій – сміх, радість. А ще придбали наволочку з новорічними кульками – яку Данилко обрав сам, він дуже любить кульки! Передати всю атмосферу важко словами (бо сльози відразу накочуються!). Дякуючи тим невидим ниточкам і обставинам, спільно з вами ми подарували дитині комфорт і тепло. Надіюся, що зовсім скоро Данилко з родиною повернеться додому, а наша добра справа зігріватиме його і залишить спогади про місто і нас!» 

Добро, що надихає

«З Марією – дівчинкою, котра приїхала до нашого містечка зі Сходу з мамою, я познайомилася в нашій організації, – пригадує Наталя Попова.

– Весела, не по віку доросла і з своїм власним баченням. У квітні вона приходила до нас, щоб допомагати пакувати імбирні пряники для наших захисників та захисниць (ми випікаємо їх на заняттях дуже багато!), бо не могла всидіти без діла у новому помешканні. Як розпочалися канікули, Марія приєдналася до наших волонтерів і усе літо 11-річна дівчинка щодня приходила, аби допомагати діткам та молоді під час занять – то малюнок створити, то поробку зробити, то чай всім приготувати.  

Робота важка, не кожен дорослий витримує. А в неї все виходило легко (хоча до цього вона не мала досвіду спілкування, а тим більше роботи з особами з ментальною інвалідністю). 

А після занять Марійка розповідала, яке було життя там, удома:  вона відвідувала гурток з малювання і зараз теж шукає можливості, щоб продовжити удосконалювати свої вміння та навички. Одну з її картин ми надіслали на виставку до Чехії «Україна очима дітей».

Тому другою в списку на добру справу стала саме вона. Спочатку Марійка не повірила, що таке можливо. Потім, коли прийшли вибирати фарби і холсти, вона спитала: «А що, справді можна це брати?»

« – Так, можна, це день, коли добрі справи робляться, але за однієї умови – ми в очікуванні нового шедевра» підморгнула я. Фарби обрали неонових кольорів, бо Марійка казала, що їй цікаво буде з таким попрацювати. Вона вже в очікуванні зимових канікул, щоб знову приєднатися до нашої дружньої команди і творити добрі справи для людей з інвалідністю!».

Добро, що окриляє

«Єлизавета – дівчина з Півдня, котра своєю впевненістю та силою підбадьорює кожного.

У спілкуванні з її я мамою дізналася, що у її донечки є порушення фізичного розвитку, – каже пані Наталя. – Потім Єлизавета завітала до нас на роботу: розповідала про свій новий клас, про однокласників, і про те, як любить читати книжки. Приємно вразило, що у час, коли молодь без гаджетів не може уявити собі і дня – Єлизавета читає книги!  От тільки все, що мала з собою вже прочитала… Тож нові книги для Єлизавети стали третім пунктом у нашому списку добрих справ.  

Спогади про щасливі дитячі обличчя зігрівають! Найбільше потішив Даня, коли сказав: “Це моя подушка!” і приємно посміхнувся! Для дитини з аутизмом кожне слово і емоція – це досягнення, отримати які – справа не з легких. А ми це зробили! А як запам’ятався вдячний погляд нашої неймовірної помічниці, юної  художниці Марійки, котра не вірила до останнього, що це все – для неї! І радість Єлизавети від того, що вона доторкнеться до нової книги і з насолодою порине у читання! 

 Щирий сміх і непідробна дитяча радість знову і знову надихають на добрі справи. Щире спасибі команді  Goodacity за можливість та неймовірну насолоду творити добро разом!”.