Війна не скасовує людяності. Вона потребує її навіть більше, ніж у мирні часи, – перефразовуючи відомого письменника, кажемо ми! Людяність – це чемні історії про те, як, навіть живучи за тисячі кілометрів, відчувати чийсь біль і бути небайдужим… Людяність – це у часи неймовірних випробувань знаходити у собі сили допомагати іншим. Людяність – це розуміння безцінності кожного життя, хай навіть маленького, пернатого, лускатого чи вусо-лапо-хвостого.
Старт
Крок 1. Корм для «хвостиків»
Вони разом із мешканцями міста в облозі пережили усі жахіття останніх двох місяців – обстріли та бомбардування, холод і голод… «Якщо люди розуміли, що йде війна і шукали безпечного притулку, то тварини не розуміли цього і ставали її першими жертвами, – зазначають чернігівські зооволонтери. Вони допомагали хвостатим підопічним навіть під обстрілами і турбуються про них і нині. – Найважче – знайти прихисток та харчі для собак і котів, які через війну стали безпритульними. Це потребує багатьох зусиль і коштів…»
Допомогти безпритульним тваринам у Чернігові вирішили благодійники з Америки – пожертвувавши кошти на закупівлю корму. Добродії із Goodacity закупили за ці кошти майже 1000 кілограмів собачого та 120 кілограмів котячого корму і передали його зооволонтерам у Чернігові.
Крок 2. Марина. Та, хто рятує
«Тваринам потрібна наша турбота і допомога! Вони ж віддячують нам своєю ласкою та відданістю», – переконана відома чернігівська зооволонтерка Марина Постол. Саме їй волонтери із простору добра Goodacity передали закуплений корм – вона, як ніхто інший, добре знає потреби та проблеми безпритульних тварин міста.
Марина – унікальна зооволонтерка! Ще до війни у неї вдома жила майже сотня собак.
«Попри те, що мені були завжди небайдужі проблеми братів наших менших, не можу сказати, що я планувала, що триматиму вдома аж стільки «хвостиків».
Дякуємо Марині за турботу та небайдужість!
«Серед тварин, які живуть у мене вдома, багато собак-інвалідів або ж стареньких, котрі доживають віку, таких, яких просто викидали на вулицю або хотіли приспати… Я ж подарувала їм шанс на життя! Коли мене запитують: «Як ти даєш усім їм раду, де береш сили і кошти на усе це?», я відповідаю: «Найголовніше, що мені вистачає любові – навіть на те, аби тримати вдома цілу сотню собак!».
Окрім своїх домашніх підопічних, я як голова громадської організації «Зоошанс» разом із нашими волонтерами опікуємося ще й багатьма безпритульними собаками і котами у Чернігові: займаємося їх стерилізацією, вакцинацією, пошуком домівки та господаря для безпритульних і покинутих тварин. Нині наша найбільша турбота – тварини, котрі через війну втратили господарів та домівку».
«У тварин не лише фізичні травми, у них такі ж душевні рани, як і у нас, які потрібно лікувати любов’ю і розумінням. Мрію, щоб для усіх них знайшлася нова домівка та любляче серце, – каже жінка. – Тварин, які залишилися без домівки, у Чернігові нині дуже багато і закупити корм для них усіх на щодень ми просто не в змозі… Тому я дуже щаслива, що ми отримуємо допомогу від небайдужих благодійників для того, аби могти годувати таку велику кількість безпритульних собак і котів. Отримавши корм, ми збираємо зооволонтерів і розподіляємо корм між ними, а вони уже кожен у своєму районі годують своїх «підопічних»… До слова, помітила, що за останні три місяці з’явилося набагато більше охочих дбати про безпритульних тварин – уявляєте, людям і самим нині, під час війни, ой, як нелегко, а вони шукають час і можливості, аби погодувати котиків та песиків! Це ж скільки душі і серця у наших людях!».
Крок 3. Пані Надія. Та, хто дає надію
Пані Надія із Чернігова, пори те, що розміняла уже восьмий десяток років, щодня «сідлає» свою незамінну Сюзі – так жінка називає свій скутер Suzuki – і їздить розвозити харчі «хвостикам» по всьому місту та околицях.
«Мене у Чернігові кожна собака знає, – сміється жінка. – Щодня я їжджу, розвожу їм харчі, і, тільки зачувши шум мотору, вони відразу ж вибігають мені назустріч…
Навіть у ті найважчі і найчорніші часи, коли місто жорстоко обстрілювали, я намагалася у паузі між бомбардуванням знайти хвилинку і вискочити погодувати котиків-песиків, подивитися, кому потрібна допомога…
Сама двічі потрапляла під обстріл, пошкодило скутер, такого натерпілася… Але тваринам допомагати не перестала – бо просто не можу інакше! – зазначає пані Надія. – Вони ж самі про себе не подбають, не попросять допомоги, так, вони безмовні, але бачили б ви їхні очі… Очі колись домашніх, а нині – беззахисних, непристосованих, покинутих просто неба тваринок…»
Дякуємо вам за ваше велике та чуйне серце!
«Нині ми разом із іншими небайдужими волонтерами годуємо більше 200 песиків та котиків – варимо їм щодня по 7-8 десятикілограмових відер каші, – розповідає жінка. – Дякую нашим благодійникам за корм для тваринок! Коли ми отримали його, були на сьомому небі від щастя – тепер наші песики і котики точно не залишаться голодними!
Вистачило ще й поділитися кормом із зооволонтерами міста – у нас є багато людей із великим серцем, яким небайдужі проблеми братів наших менших.
Я допомагаю безпритульним тваринам уже більше 14 років – але такої важкої ситуації, як нині, не бачила ще ніколи. Страждають усі – і люди, і тварини, і ми не можемо бути байдужими до нічийого болю.
Наш Чернігів дуже постраждав від обстрілів – нині, коли їду і бачу розбомблені дороги, понівечені будинки, аж кров холоне в жилах… Але погодую своїх підопічних «пухнастиків», побачу, що про них турбуються і інші, і на душі стає трішки світліше…
Тварини допомагають нам, людям, навіть під час війни залишатися людьми… Ми рятуємо їх, а вони – нас!..»
Фініш
Для безпритульних тварин це не просто корм, а – доброта та милосердя, які змінюють світ! І це не перебільшення: рятуючи хоча б одну тварину, ви змінюєте для цієї однієї тварини весь світ…
Бачите тварину у скруті та хочете допомогти їй? Приєднуйтеся до Команди Порятунку Goodacity.Org!
Дозволь собі цю розкіш!
Робити добро дуже просто!
Знаєш школу або інший заклад, якому потрібна допомога?
Хочеш взяти участь в нашій наступній акції?
Хочеш дізнатися, як ти можеш допомогти?