Квітуча добра справа
“Ми ж усі хочемо квітучу країну, правда? А що, якщо для цього кожен… посадить бодай одну квітку? Так, здається, це такий маленький, незначний жест – але водночас і добра справа, у якій насправді глибокий символізм, адже садимо ми просто тюльпани чи нарциси, а зростають –людяність, краса і добро!
Коли я сказала, що хочу висадити квіткове поле разом із нашими школярами, спершу дехто скептично сприйняв цю ідею – мовляв, таке важке життя зараз, хіба ж тут до квітів? Квіти і війна: хтось скаже — речі несумісні… Проте я помітила, що під час війни люди почали більше помічати красу навколо, більш трепетно ставляться до природи, помічають кожну квітку. Милуються – яка краса!
Бо ж квіти – всіх кольорів, сортів і назв – є одним із найочевидніших антистресів! Це ліки від утоми та депресії, символ нового життя, перемоги красивого над потворним, і узагалі — одвічний знак Перемоги!”.
"Добрі справи дітей – це завжди щиро і від душі!"
“Людині для життя потрібні сонце, воля і маленька квіточка”, – казав колись відомий казкар Ганс Христіан Андерсен. Саме це вслід за ним повторює і наша нинішня героїня – звичайна вчителька із Львівщини Ірина Стецук. А, ні, не звичайна! Вона – з тих, хто не боїться мріяти і втілювати мрії, навіть найнеймовірніші, в життя!
“Мрійте, якщо навіть ваші мрії здаватимуться для інших божевільними, – каже пані Ірина. – У моїх рідних Підгірцях є гора Менич, і от одного разу, коли я там була, у мене виникла ідея посадити разом з учнями долину нарцисів. Звісно ж, діти мене підтримали, а односельчани допомогли назбирати цибулин для посадки і ми це зробили… Добра справа дала свої плоди, точніше, квіти – уже наступного року перші тендітні пелюстки нарцисів тішили око! І це було так приємно і натхненно, а як надихали щирі усмішки та емоції наших школярів, котрі приходили на поле і, не вірячи своїм очам, перепитували: “Це ми таке гарне посадили?” Кажуть, краса врятує світ. А краса – вона ж насамперед в добрі… І знаєте, що я помітила? Малеча, діти, вони завжди дуже охоче відгукуються на всі волонтерські ініціативи – бо для них робити добро і допомагати іншим дуже природній стан.
Добрі справи дітей – це завжди щиро і від душі! Організовуємо толоку – вони там перші, і прибирають, і складають; плетемо у школі маскувальні сітки – бо їх стільки, що й притулитися ніде! “Ми солдатам ще малюнки намалювали, – біжать до мене один поперед одного, – покладіть ще їх у посилку…”. Ми маємо такий потенціал добра, коли маленькі! Так хочеться, аби і в дорослому віці він не втрачався…
Ми з учнями торік оновили, побілили та розмалювали автобусну зупинку у нашому селі – для того, щоб усім нам тієї найважчої весни стало трохи легше і світліше на душі. Може, для когось це виглядає дивно – але ми це робимо для всіх! Хочемо надихнути, подарувати трошки тепла. Бо життя у будь-якому разі переможе зло!
"Ми садимо квіти, отже, все буде добре!"
“Коли ми садимо квіти, прибираємо сміття або розчищаємо посадки та ліси, ми працюємо на майбутнє, – каже пані Ірина. – І це найважливіший елемент психологічної підтримки людей – роблячи добрі справи, допомагаючи іншим, працюючи задля загального добра, ми таким чином допомагаємо і собі, щоразу нагадуючи, що наше квітуче майбутнє – є! Ми садимо квіти, отже, все буде добре!
Цьогоріч ми вирішили розширити наші “квіткові території” – і в нас виникла нова ідея посадити долину тюльпанів! На допомогу втілення нашої мрії відгукнулися Goodacity разом із #ЩедримВівторком. Коли прибули посилки з цибулинками тюльпанів, діти були такі щасливі! А як завзято усі бігли їх садити! Діти пізнали хвилини щастя, а в їхніх серцях зажевріла ще одна мрія – поглянути на різнобарв’я тюльпанів, нарцисів, гіацинтів наступної весни. І це прекрасно!
А якщо ці чудові рослини ще й вирощені своїми руками разом з однокласниками, друзями, то з’являється і гордість, задоволення від втіленої доброї справи, прекрасних результатів своєї праці, а також знання, практичні навички, життєвий досвід.
Пройдуть роки, а випускники, які приходять до школи, із радістю споглядатимуть на створене ними диво! Людям сьогодні потрібні позитивні емоції – якщо вони знаходять це у квітах, значить, ми правильно все зробили. Це дає сил і натхнення займатися тим, що ми любимо. Наша школа якраз біля підніжжя гори Менич, і коли квіти розцвітають, діткам із вікна їх видно – тож вони зростають, спостерігаючи, як квітне те, що вони посадили, і зростають добрі справи дітей. І ті зерна доброти, які ми садимо у дитячі серця – вони теж зійдуть і зацвітуть! Вірю, що і вся наша країна обов’язково процвітатиме!
