Подяка за допомогу - сюрприз юним волонтерам
“Дякуємо за можливість засинати і прокидатися у своєму ліжку. За можливість посміхатися та ходити до школи. Дякуємо за життя!”.
Ці зворушливі щемні рядки – з листа школяра із невеликого прикордонного села на Чернігівщині до українського захисника. Скільки серця і душі у них, скільки любові і тепла!
Коли діти допомагають військовим – це не може не зворушувати та надихати!
Нещодавно учні школи доклали виручені на благодійній ярмарці кошти для придбання необхідного для військових приладу – і раділи, що змогли долучитися до корисної та потрібної справи!
Добрі справи не залишаються непоміченими – вони світять, як маяки… Подяка за допомогу може бути різна – і на знак вдячності наші захисники вирішили зробити сюрприз юним волонтерам, завітавши в гості до школи!
Непереможна нація: як учні з вчителями допомагають ЗСУ
“Подяка за допомогу від військових – це завжди надзвичайно зворушливо та цінно, а для діток – це ще й цілий фонтан емоцій! Війна забрала в наших дітей дитинство – їм довелося так трагічно швидко подорослішати… Проте не всі дорослі здатні робити те, що роблять вони, аби допомогти нашим захисникам – і історії їхньої допомоги справді вражають і надихають, – каже завуч школи Зоя Іванівна. – Підтримка захисників України уже стала доброю традицією нашої гімназії: упродовж восьми років ми активно допомагали нашим військовим, а особливо – коли почалася повномасштабна війна. І це не тільки школа, а й батьки, і діти, і педагоги – ми всі об’єдналися, щоб допомогти нашим захисникам, бо розуміємо, що допомагаючи нашій армії, з кожним днем наближаємося до Перемоги!
Усі наші школярі – від наймолодших до старшокласників – залучають свої таланти, вміння та фантазію, аби допомагати Збройним силам України! Виготовляють жовто-сині браслети та обереги для військових, пишуть листи та малюють малюнки, на яких підбадьорюють захисників різними написами та гаслами. “Україна переможе”, “Обіймаю, ти мій герой”, “Козацькому роду нема переводу” – хлопці дуже полюбляють такі вироби, у бліндажах завжди прикріплені дитячі малюнки з щирими побажаннями!
Усі свої вироби шкільні волонтери відправляють бійцям на фронт, у кожній посилці — щемлива записка: “Я вас люблю. Я хочу, щоб ви поверталися живими. Ви наші герої!”. Ці слова неможливо читати без сліз – які ж в нас щирі та душевні діти!”.
Подяка за допомогу – прапор від військових
“Разом із дітками цієї весни ми вирішили провести благодійний ярмарок на допомогу ЗСУ. До благодійного ярмарку наші усі готувалися дуже ретельно і старанно, – розповідає Зоя Іванівна. – Діти готували домашню випічку, в’язали, плели і майстрували – адже збирали гроші на ЗСУ! Школярам допомагали батьки і вчителі, родичі і друзі. А вже на ярмарку усі з такою завзятістю скуповували смаколики та дитячий “хендмейд” – “розмели” за лічені хвилини!
Звісно, нам не під силу самостійно зібрати грошей на дуже дорогий прилад – спеціальний бінокль для військових, але з допомогою чернігівських волонтерів зібрані нами кошти стали частиною того, що допоможе нашим мужнім воїнам боронити Батьківщину. Це – наш маленький внесок у перемогу та найкращий приклад того, що коли ми об’єднані, нам під силу усе!
І найприємніший момент – момент передачі біноклю, адже наші земляки-військові завітали по нього до гімназії, а також – щоб передати діткам прапор, підписаний військовими та командуванням частини і подяку за допомогу! Нині цей прапор від наших Захисників висить у нас в фойє школи, поруч із державним прапором – як одна із найцінніших реліквій…
Наші ж школярі вручили хлопцям наш жовто-синій прапор, на якому кожен клас написав свої побажання – повертатися з Перемогою! Разом із біноклем передали їм і кілька ящиків солодощів, дитячі вироби, малюнки та листи, один із наших учнів пов’язав хлопцям на зап’ястях власноруч виготовлені браслети-обереги та від імені нас усіх щиро подякував їм за захист. Така тепла, така душевна зустріч вдалася – усім діткам хотілося підійти, поспілкуватися і навіть просто притулитись – підбігали до військових, запитували несміливо: “А можна вас обняти?”. Хлопці тим дитячим обіймам і словам подяки щиро тішилися! Провели їм імпровізовану екскурсію школою: показали сховище, яке ми з батьками самотужки облаштовували минулого літа, аби діти мали можливість навчатися “вживу”, та наше “міні-підприємство” з виготовлення окопних свічок…”.
Разом – до Перемоги!
Всю осінь на зиму до і після уроків ми з учнями збиралися та разом виготовляли окопні свічки. Коли наші односельчани про довідалися, взялися допомагати: ми навіть не очікували, що стільки людей відгукнеться на нашу «теплу» ініціативу! У селі нам повсюдно збирали банки для свічок, волонтери взялися допомагати з парафіном, який ми спершу закуповували за свої гроші, – і ця допомога та небайдужість надихали! — каже пані Зоя.
Так наша спершу невелика ініціатива кількох людей за кілька місяців перетворилася на майже безперервне виробництво. Хлопці прийшли, подивилися, кажуть – та у вас тут цілий завод! – сміється жінка. – Ящик окопних свічок із собою взяли – адже ночі там, на Сході, ще холодні…
Обійнялися, поплакали, я по материнськи – вони ж усі такі юні, в сини мені годяться! – поблагословила їх… Хлопці, попрощавшись з нами, вирушили знов на фронт – туди, де гаряче, де нині вирішується доля країни, залишивши натомість багато добрих, теплих слів та емоцій… І подяку за допомогу, якою зворушили до сліз… Для нас їх слова вдячності є одним зі стимулів йти далі, робити набагато більше. Адже це ми маємо дякувати їм за все: за кожну тиху годину за кожен новий ранок; зустрічаємо і проводжаємо кожен день із подякою тим, хто тримають небо над нами. І ми щасливі допомагати таким людям. Щасливі, що бачимо в їх очах вогники надії і віри. Щасливі, що можемо обійняти таких бійців. допомагати, хто чим може.
Будемо робити все, що в наших силах, щоб кожна мама дочекалася свого сина, щоб кожна сестра дочекалася свого брата, щоб кожна дитина дочекалася свого батька… У багатьох наших школярів нині воюють батьки, рідні – і вони хочуть допомагати, хочуть бути долученими до нашої перемоги. Тішимося, що діти ростуть вмотивованими, свідомими патріотами, що волонтерять за покликом серця – бо розуміють, наскільки це важливо і потрібно. А подяка за допомогу під час війни їх надихає та мотивує!
Хлопці кажуть: наші діти – то найкращі мотиватори на Перемогу! Адже саме заради їхнього майбутнього вони, нещодавні інженери, підприємці, медики та програмісти вирушили на фронт і стали передусім Захисниками – захисниками своєї країни та її дітей. І ми впевнені – з такими дітьми й такими захисниками перемога й щасливе майбутнє України — беззаперечний факт!”.
