"Незламне місто" чернігівської майстрині
Рецепт простий: борошно, яйця, масло, мед та прянощі і – величезна, неймовірна любов!
Чернігівка Олена Зіберт створює не просто пряникові будиночки, а – цілі пряникові світи!
Її справа – “солодка”, проте розмова наша – солодко-гірка, з домішком війни… Чоловік пані Олени нині на фронті, він, зголосившись добровольцем, стояв на захисті України ще з 2014 року.
“Це було його свідоме рішення”, – розповідає жінка.
“Ходив до військкомату аж тричі: його спершу не хотіли брати, бо у нас на той час було троє неповнолітніх дітей. Проте він не здавався, йшов знов і знов і врешті йому сказали – добре, пиши заяву…”.
У 2015 році Сергій був важко поранений під Дебальцево, його чотири доби не могли вивезти звідти, тому що дороги були уже заблоковані ворогом. Дуже це важкий і страшний період був…
І коли чоловік завершив службу, нам трапилася україно-норвезька програма з підтримки ветеранів АТО та їх сімей, де можна було здобути нову спеціальність. Я пройшла навчання, успішно захистила бізнес-план, пов’язаний з пряничними будинками – вирішила, що це буде такий мій солодкий релакс. Взялася втілювати план у життя – пішли-посипалися замовлення на будиночки і я зрозуміла, що ця справа надовго!”.
Пряниковий будиночок завоював… "кондитерський Оскар"!
Коли дивишся на її солодкі шедеври, то спершу навіть не віриш, що все це – їстівне! Це не просто пряникові будиночки – це неймовірні вишукані палаци на кілька поверхів, з вражаючою архітектурою, пересувними меблями всередині та мармеладними вікнами, що світяться – улюблена “фішка” майстрині та її авторське ноу-хау… У її пряникових будиночках хочеться жити, вони переносять в казку і дорослих, і дітей!
Не дивно, що творіння чернігівської майстрині завоювали навіть… “кондитерський Оскар”! На всесвітньому конкурсі Cake International Virtual Edition COMPETITION (одному із найпрестижніших у світі) пряниковий будиночок Олени Зіберт завоював золоту медаль!
“Це була дуже філігранна робота, часо-і трудоємка, до того ж на конкурсі було багато технічних умов, яких слід було чітко дотримуватися – за будь-який неїстівний елемент чи декор майстру грозила дискваліфікація. Я рада, що мені вдалося втілити в життя все задумане і що мій пряниковий будиночок “Старий маяк” отримав таку високу оцінку, – каже пані Олена.
А далі справа уже пішла-поїхала: я робила пряникові будиночки, виставляла їх фото у соцмережах і мене підписники просто-таки завалювали запитаннями – а коли будуть майстер класи, а покажіть нам, як ви це робите… Просили-просили і я зрозуміла – пора! Навчилася знімати і записувати відео і взялася за майстер-класи: нині у мене є учні в 48-ми країнах світу!”.
З початком повномасштабного російського вторгнення пані Олена вирішила, що буде продавати свої майстер-класи та перераховувати гроші на ЗСУ – бо цим вона максимально зможе допомогти, щоб пришвидшити перемогу.
Своїми уроками та майстер-класами майстриня назбирала 50 тисяч гривень, їй допомагали донатами ще син і наречений доньки – на виручені кошти вони закупили техніку нашим аеророзвідникам.
Чоловіку, який нині на фронті, його побратимам, і просто нашим військовим Олена теж готує і передає смаколики – і пасочок цьогоріч напекла і передала, і різних солодощів – для хлопців там важливо, щоб смаколики довго зберігалися.
До слова, пряничні будиночки їстівні упродовж аж шести місяців – а насправді і ще довше за умови правильного зберігання (у щільно закритому боксі і з поглиначем вологи).
“Уже майже три роки я свої пряничні будиночки я не продаю. Віддаю їх волонтерам на благодійні ярмарки на допомогу ЗСУ або дарую дітям – діткам військових, діткам загиблих Героїв. Хочу, щоб мої будиночки дарували радість. Коли бачу, як дітки дивуються, як тішаться, смакують, мені від того теж радісно – більше стає тепла, більше добра в цьому світі”.
Ця солодка Перемога…
Неймовірні пряникові замки та палаци, будинки-трансформери, цьогорічне креативне ноу-хау – уквітчані паски-будиночки, а незабаром і… весільні пряникові будинки!
“Мені цікаво розвиватися, рости, креативити і щоразу придумувати щось нове, – каже майстриня. – А для весільних пряникових будиночків ще є і дуже приємний привід: старша донька виходить заміж і хочеться потішити її чимось цікавим та оригінальним”.
Пряникові будиночки, пряникові світи… І – ціле пряникове місто! Причому не просте, а – незламне! “Незламне місто” – це майже два десятки власноруч виготовлених солодких будинків – декілька вулиць та проспект.
“Творено з любов’ю, вірою та надією і безграничною вдячністю ЗСУ, – усміхається пані Олена, розповідаючи про проєкт “Незламне місто”.
“Усі назви вулиць там символічні: якщо проспект, то проспект Перемоги, якщо номер будинку, то 4.5.0 – щоб у всіх все було добре. Жоден із будинків на проспекті Перемоги не повторюється, усі вони унікальні. Дерева та вказівники на вулиці також їстівні. “Щастя”, “Мрія” і “Воля” – саме за це Україна нині воює… І, щоб пам’ятати усе те, через що ми пройшли – деякі будинки із обпаленими вікнами, такі донині можна побачити у моєму рідному Чернігові”, – каже пані Олена.
Навіть у найменших, найфілігранніших деталях майстриня зберегла цей символізм: на балконі пряникового будинку – ящик із квітами… жовто-синьої барви! Це ж скільки душі і роботи вкладено!
Творчість, що рятує
Але й це ще не все. Дуже зворушливий та символічний витвір Олени Зіберт – прянична копія відомої історичної пам’ятки – будинку Тарновського у Чернігові, який вистояв у другій світовій війні, проте був зруйнований російською ракетою весною 2022-го…
“В ніч на 11 березня на будинок Тарновського недалеко від мого будинку і на стадіон у Чернігові впали ракети, – пригадує жінка. – Я пам’ятаю, як ми відчули ці вибухові хвилі… Я пам’ятаю, як спала на підлозі в коридорі, а менша донька у вбудованій шафі. Я пам’ятаю, яке горе відчувала після трагічних новин. Люди втрачали рідних, залишалися без домівок. Ми не мали інформації про друзів і родичів“.
“Не знали, що буде завтра. Хто залишиться завтра…
Почуття, які я відчувала тієї весни, я пережила знову, коли робила пряничну копію будинку Тарновського.
…Розпач, коли дізналась, що лунають вибухи, і що російськи танки вже пройшли Сеньківку…
…Страх за наших трьох дітей і за чоловіка, що вранці 24 лютого пішов захищати країну…
…Силу єдності – коли всі знайомі чоловіки пішли в ЗСУ, тероборону, а також робили коктейлі Молотова і барикади…
…Горе – коли дізналась, що люди, які стояли в черзі за хлібом, вже ніколи не повернуться додому…”.
Цей будинок, у який вкладений цілий спектр емоцій – це не про “потішити око” і не про те, щоб їх з’їсти, його творення – це як терапія, насамперед для того, хто їх робить…
Технічно це дуже складна робота, де було дуже багато розрахунків. Пані Олена шукала різні старі фото і по них відтворювала макет будинку, вона хотіла добитися потрібної кольорової гами – колір тут складений з 4 кольорів, аби зробити пряникову копію будинку Тарновського максимально близькою до оригіналу.
“Чернігівці дуже тепло прийняли пряниковий “будинок Тарновського” – для нас усіх це дуже така щемка тема. І, знаєте, що мене ще зворушило – те, як цей пряниковий будинок сприйняли кондитери з інших міст. Коли я виставила фото у соцмережах і написала, що ця робота допомогла мені пережити біль і розпач, мені писали слова підтримки кондитери з різних міст України і говорили, що також хочуть зробити пряникові копії будівель, зруйнованих війною у їхньому місті…
Запам’яталося, як в соцмережах мені написали, причому відразу декілька людей: “Якщо в часи війни українські кондитери можуть робити такі речі, то що ж вони зможуть зробити після війни?!”.
Так, в умовах блекаутів, частих повітряних тривог, хвилювань, коли чекаєш від чоловіка заповітного “плюсика” у месенджері – це все неймовірно складно. І водночас саме ця робота, ця творчість мене надихає і тримає “на плаву”. Дякую нашим захисникам за кожен новий день, за можливість творити, за віру, що добро переможе. Слава нашим ЗСУ!”.
