Люди з необмеженими духовними силами
Євгену 25. Глибокі карі очі, проникливий погляд… Він пише вірші і грає на сцені, знає п’ять іноземних мов і має кілька освіт. Попри щоденні труднощі, які йому доводиться долати, він живе яскравим повноцінним життям, надихаючи своїм оптимізмом та позитивом!
“Немає людей із обмеженими можливостями – є люди з необмеженими духовними силами!, – каже Євген. – Театр я люблю ще з дитинства. Змалку часто ходив на різні вистави, проте тоді навіть не думав, що колись і сам опинюся на сцені…”.
Творчість рятує – допомагає виразити внутрішній світ
“Про Чернігівський Молодіжний Інтеграційний Студійний Театр “МІСТ” я дізнався, познайомившись у центрі вивчення іноземних мов “Лондон” з акторкою театру Катею – вона мене і запросила прийти, подивитися, спробувати сили, – розповідає хлопець. – Прийшов на репетицію – і так усе сподобалося, що уже третій рік “театрую”, – сміється Женя. – Дебютував у виставі “Сорочинський ярмарок”, а далі було багато нових постановок, виступів, емоцій та вражень…
Для мене театр – це щось дуже велике, дуже значне… Це і нові друзі, і нові вміння та навики, і нові горизонти. Творчість рятує – допомагає побороти власні комплекси та бар’єри, виразити внутрішній світ, справитися зі стресом чи змінити настрій з пригніченого на прекрасний… А для людей з інвалідністю творчість – це та сфера, де можна проявити себе, розкрити й продемонструвати свій талант. Мистецтво – це ліки для душі!
Мені цікаві і репетиції, і прем’єри… Оцей дух, натхнення – це дуже багато важить! У нас на репетиціях багато гумору, сміху, дуже тепла та дружня атмосфера… А на прем’єрі не хвилююся – викладаюся на всі сто і впевнений, що це відчувається!”.
“Театр багато в чому допоміг мені, і тепер я думаю про те, як допомогти театру, – каже хлопець. – Вистава “ВІЙ_НА”, прем’єра якої відбудеться уже незабаром, для мене дуже особлива. – У такій редакції, в такій інтерпретації вистави ще ніхто не ставив – це мій авторський оригінальний сценарій. На постановку вистави мене ще в ранньому дитинстві надихнув Миколаївський молодіжний театр – пам’ятаю, яке враження справила мене їх вистава-пантоміма “Вій”. Мій же сценарій адаптований під нинішні події в Україні – і з вірою у Перемогу! У самій виставі я граю роль Вія. Питаєте, чи не страшно було за таку роль братися? Чесно кажучи, страшнувато…. Але, знаєте, інколи потрібно зіграти якусь негативну роль, зіграти на сцені негативного персонажа, який наприкінці вистави гине, переможений в бою, аби “убити” в собі всю ту злість і негатив, які назбиралися-накипіли за життя…
Чи є якісь найбільш пам’ятні моменти? У нас на кожній репетиції є дуже багато того, що запам’ятовується – і кумедні випадки, і наша неповторна дружня атмосфера…
Бувають і такі доволі курйозні моменти: коли в одній виставі доводиться перевтілюватися у кілька ролей. Пригадую, як нещодавно ми їздили провідати наших поранених воїнів і показати їм виставу. Сталося так, що двоє наших акторів не змогли поїхати, і у “Сорочинському ярмарку” мені довелося зіграти аж дві ролі: свою, головну, Гриця, і “бонусну” – роль поповича. Це був, я вам скажу, ще той “челендж”, – сміється… Треба було і “експресом” текст вивчити, поки їхали, і вже на сцені під час вистави швиденько перевдягнутися. Тішуся тим, що ніхто із наших глядачів не помітив, що одна і та ж людина грає дві різні ролі – значить, перевтілення вдалося!
Три освіти і п’ять іноземних мов!
“Творчість рятує, але не творчістю єдиною, – сміється хлопець. – Моє хобі це… навчання!
Вищих освіт у Євгена не одна і навіть не дві, а… цілих три! За освітою я соціальний працівник, – каже Євген. – Обрав цей напрям тому, що хочу допомагати людям, особливо тим, хто потребує психологічної допомоги. Також маю вищу освіту за напрямом “управління та підприємництво” і неповну інженерну освіту у сфері робототехніки. Дуже хотів би, аби мати можливість на практиці примінити свої знання та вміння у кожній з усіх трьох спеціальностей.
Цікавлюся іноземними мовами – зараз я вивчаю іспанську та італійську мови, вільно володію польською, англійською та німецькою мовами. Час від часу роблю еквіритмічні переклади (такі, де мовленнєві наголоси відповідають акцентам і ритму музичної фрази) до іноземних пісень. Пишу вірші: і на патріотичну тематику, і лірика – на збірку уже назбиралося…
З початком повномасштабного російського вторгнення (а всі найстрашніші події минулої весни я перебув у рідному місті, ми нікуди не виїжджали), аби підбадьоритися та підтримати друзів, взявся за писання. Писати щось трагічне я просто не вмію, тому вийшли такі свого роду віршовані коломийки – бо гумор і влучне слово теж наша зброя!
“Золота орда не здохла,
Тож доб’ємо нині!
Аж від Сяну й до Амура:
Слава Україні!!!”.
Там, де живе любов і надія
“Женя – так ми його всі дружно називаємо – прийшов у театр відносно недавно – трохи більше ніж два роки тому, але дуже швидко вився у колектив, зріднився з нами усіма і став просто-таки незамінним учасником нашої команди! – розповідає художня керівниця театру “МІСТ” Ірина Пісня – Він не просто актор, а ще й буде виступати у якості режисера та автора сценарію. Музична патріотична вистава “ВІЙ_НА” за мотивами повісті Миколи Гоголя “Вій”, над якою нині працюють наші актори – це все Женіна ідея, яку він вирішив втілити у життя, його режисерський дебют.
“Вій” у нас буде не простий, а творчо, авторськи переосмислений: там на боці добра – наші хлопці з ЗСУ, серед всілякої нечисті – рашисти… Вистава буде дуже цікавою та захоплюючою, тож запрошую усіх на прем’єру від театру “МІСТ”! Чекаємо усіх 29 липня о 15.00 на Шерстянці, вул. Дмитра Самоквасова 8.
Він дуже тихий, скромний, але талант – неймовірний! Така глибока людина, такий неймовірний інтелектуал, такий талановитий поет… Його енергетикою, його душевністю надихаються усі наші актори. Захоплююся Женею і його бажанням допомагати іншим – попри усі труднощі, які йому самому доводиться долати.
Ви знаєте, я раніше думала, що наш молодіжний інтеграційний театр “МІСТ” – це насамперед про реабілітацію людей з інвалідністю, тепер ж розумію, що наша місія насамперед у тому, щоб змінити ставлення суспільства до людей з інвалідністю, змінити людей і світ – і робити це, починаючи зміни з самих себе! Із кожним нашим актором змінюємося і ми самі”.
“Куди веде наш “МІСТ”? А що, якщо до… самих себе, справжніх? – каже Женя. – Людям з інвалідністю знайти своє місце у світі в рази важче, ніж іншим. А тут, за допомогою мистецтва ми розкриваємося і можемо побачити і прийняти себе справжніх.
А ще, як на мене, наш “МІСТ” – це міст між світом звичайних людей і людей з інвалідністю, щоб між нами не було жодних перепон. Він веде туди, де любов і надія…
Вірю, що наша країна буде найбільш свідомою, прогресивною у плані належного ставлення до людей з інвалідністю. Власне, навіть нині багато наших військових, втративши кінцівку, знову повертаються на передову із біонічними протезами і воюють так, як і до того… Зі свого прикладу скажу, що інвалідність не заважає отримати кілька вищих освіт, вивчати іноземні мови, грати у театрі і узагалі – жити повноцінним життям!
Наприкінці розмови запитую Євгена, чи дівчата-шанувальниці не набридають. “Як же ж на дівчат, та ще й шанувальниць, можна казати “набридають”, – усміхається хлопець. – У світі так багато самотніх людей, тому, якщо ти комусь потрібен, це надихає і тішить, дає наснаги до життя!”.
