Goodacity – Dare to be Good

Про що мріють діти напередодні новорічних свят? Нові іграшки та ґаджети, машинки, і конструктори… Семирічний Гліб із села на Чернігівщині мріє про… стіл. Так, звичайний письмовий стіл, за яким він міг би робити «домашку» увечері після школи або ж малювати, ліпити з пластиліну чи гратися з молодшим братиком Тимофійком… Мрія проста і невибаглива, і тим важче було мамі хлопців від усвідомлення, що у більш ніж скромному бюджеті родини не вистачає коштів, аби втілити її в життя…

«Заряджаєм батарейки», здійснюючи дитячі мрії!

Що може бути краще за усміхнені, радісні обличчя дітей? Обличчя дітей, які щиро радіють «обновці» у кімнаті і навперебій розповідають «помічникам Миколая», що вони робитимуть за новим столом! Бути поруч з дитиною, мрія якої здійснюється, — це незабутнє, ці емоції змінюють атмосферу навколо! Здійснюючи дитячі мрії, ми й самі стаємо щасливішими, «заряджаємо» свої  внутрішні батарейки новим зарядом сили та натхнення! 

«Дякую простору добра Goodacity за увагу, турботу, порцію гарного настрою і стіл для діток, – не стримує емоцій мама Наталя. – Ця допомога під час війни була для нас життєво необхідною, адже це насамперед про розвиток дитини.  Гліб у  нас першокласник, спершу навчався онлайн, потім розпочалося «живе» навчання. Школа йому дуже подобається, усе цікаво, проте облаштованого місця, де б син міг робити домашні завдання чи просто собі писати-малювати, у нього не було…  Письмовий стіл йому дуже і дуже був потрібен. 

З яким задоволенням нині обидва синочки – старший і молодший – малюють і граються за ним! Те, що для когось річ проста і само собою зрозуміла – для нас було недосяжною мрією, а, подароване, стало величезною радістю!  Цієї страшної весни дітки пережили багато горя і стресу, так хочеться, аби вони нарешті усміхалися та безтурботно гралися…

«Нехай у всіх діток знову з’явиться дитинство…»

«Усі найважчі весняні події ми з малечею перебули вдома, – розповідає жінка. – Були обстріли, які наробили руйнувань по селі, ми цілими днями сиділи у погребі, проте найстрашніше – окупація – нас минула, військові вчасно підірвали міст на підступах до села… Спершу дітки прислухалися до звуків бомбардувань, що стрімко наближалися, запитували: «Мамо, це грім?» А потім, коли обстріли наблизилися впритул до нас, навіть   осколок на подвір’я прилітав, вони уже навчилися швиденько вдягатися і бігти до погребу. Серце боліло на це дивитися – коли синочок підбігає і кличе: «Мамо, біжимо, стріляють…» Ми всі пережили величезний шок і стрес… Тому такими цінними для нас є допомога під час війни, ці прояви людської доброти, які змінюють життя дітей на краще, дарують їм віру в дива та надію на світле майбутнє!».

Поки «помічними Миколая» збирають стіл, запитуємо хлопців про найзаповітніші бажання. Вони нічого не кажуть про машинки чи конструктор «Леґо», натомість із серйозними обличчями кажуть: «Щоб закінчилася війна і ми перемогли».

…Прощаючись, ми й собі загадуємо бажання. Нехай новий рік принесе нам Перемогу! Нехай у всіх діток знову з’явиться дитинство. І на питання про подарунки вони будуть бажати іграшок, машинок та інших дитячих радощів. А очі їхні нехай світяться щастям!