Ті, що плетуть Перемогу!
Вони – ті, що плетуть крила… “Крила” для янголів-охоронців!
“Наші військові – це наші ангели-охоронці, і ми плетемо крила, аби накрити та сховати від ворога їхню техніку та окопи, їхні життя», – каже чернігівська волонтерка Марина Лисенко. Вона разом із неймовірними та невтомними “маскувальними феями” з Об’єднання Добровольців “Бо Можемо” уже більше року плете на фронт маскувальні сітки!
Сім (з дооовгим хвостиком) тисяч метрів маскувального полотна! Тридцять кілограмів фарби, більше двох з половиною тон пофарбованої тканини. І – майже 250 маскувальних сіток, які поїхали на фронт і просто зараз, поки ви читаєте ці рядки, захищають техніку та життя наших захисників!
Маскувальні сітки рятують життя!
“Чому ми це робимо? Бо Можемо і … Бо Треба! – усміхається, розповідаючи про плетення сіток Марина. – Не буду навіть пояснювати, наскільки це важливо та потрібно, скажу лише, що запити від військових на маскувальні сітки є постійно, завжди! Думаю, це говорить саме за себе… Сітки – це врятовані життя і техніка.
Усі маскувальні сітки – “крила” для наших захисників – відразу ж їдуть туди, де зараз найбільш необхідні, в “гарячі” точки на Сході та Півдні. Коли розумієш, що наша спільна праця допомагає берегти не лише техніку, а й життя та здоров’я наших захисників, думаю, це – найкраща мотивація!
Як усе починалося? Минулої весни ми з чоловіком взялися закривати оперативні потреби наших захисників – купували необхідну оптику, форму, а потім нас попросили сплести одну сітку. Чоловік – інженер-проектувальник, він звик мислити масштабно, тому відразу сказав: “А чому тільки одну? У нас приватний будинок, давай зробимо каркас, будемо плести, і нехай усі охочі приходять і також плетуть сітки разом із нами… Сказано – зроблено: зробили каркас і справа пішла-поїхала!
Плели “сімейним підрядом” – самі з чоловіком і двома дітками різали, фарбували тканини (фарбування так і залишилося нашою прерогативою – і величезне дякую нашому синочку, який усе літо допомагав нам із фарбуванням!). Спершу різали на смужки різноманітний одяг, який збирали “зі світу по сорочці”, але це було не завжди зручно і хотілося робити більш якісно, тому тепер перейшли на постільну тканину, яку фарбуємо спеціальною фарбою у кольори камуфляжу. Це дуже часо- та трудоємке заняття, тому дякуємо усім тим, хто нам допомагає. Дякую коханому за допомогу і підтримку, а також усім друзям і небайдужим людям, котрі почали приходити до нас плести сітки!
Плетуть усі!
Якщо торік ми плели маскувальні сітки у нашому “домашньому офісі”, то тепер уже є офісне приміщення, та й каркасів для плетення сіток побільшало. Нині тут і бувалі “павучки”, і ті, хто приєднався до плетіння нещодавно: різні за віком та професіями, проте об’єднані спільною метою – допомагати!
Дякую усім, хто був з нами цей рік, хто долучався і допомагав, хто різав, фарбував, плів і підтримував донатами! Величезне спасибі Юлі Галюзі, котра нині очолює цей процес! Нещодавно, коли ми дали “клич” із проханням прийти і допомогти із плетенням сіток, зібралося більше двох десятків людей – і дорослі, і діти працювали в двох кімнатах, коридорі і навіть на вулиці.
Плели сітки, нарізали стрічки, зв’язували основу для сіток, розпускали мішковину для кікімор. Дякуємо всім – навіть півгодини такої роботи в день мають значення – коли ми об’єднані та згуртовані!
Хтось приходить на вихідні, хтось – в обідню перерву чи свято. Буває, люди телефонують мені – “Я якраз їду з роботи, маю кілька годин, можу приїхати на сітки”… Якщо людина в силу різних обставин не може долучитися до толок “БоМожівців”, до плести сітки можуть всі! Це така, дуже об’єднуюча робота – “зв’язує” всіх воєдино!
Такі натхненні справи притягують неймовірно натхненних людей: із нами в’яжуть сітки навіть трирічні і п’ятирічні дітки, коли дивишся на це, аж сльози на очі навертаються… Я щаслива, що є такі люди. Кожна людина своїм вузликом, своєю стрічечкою вплітає свій внесок у нашу Перемогу!
Кожен вузлик – для Перемоги!
“Плетіння сіток має чимало важливих технічних нюансів, – розповідає Марина. – Є різні техніки плетіння, слід враховувати колористику, а ще потрібно, щоб сітка була міцна, але не занадто важка, і найголовніше – щоб надійно маскувала.
Усі ці нюанси слід враховувати, і ми “на відмінно” опанували цю науку! Маскувальні сітки ми плетемо різного розміру: одні – на окопи, інші на техніку – для танків та артилерії та на автівки. Нині додали до нашого арсеналу ще й “кікімори” для військових – це непроста робота, довга, копітка, філігранна, але коли Хлопці просять – ми для них усе зробим!
Вважаю, що нині це наш обов’язок – допомагати, і ми робимо свою невеличку справу, вкладаємо свою душу і сили. Нині живу з девізом – “Кожен із нас зараз має робити все, що він може, тільки трішки більше”!
Запити від військових є весь час. У нас завжди є велика потреба в “руках”. Знаєте, як болить, коли ми інколи ми по кілька місяців не можемо виконати замовлення військових на сітку – бо немає тканини, коштів на фарбу, вільних рук на плетіння… Не можемо ми тут, у тилу “втомитися” та “вигоріти” поки хлопці ТАМ страшною ціною тримають фронт. Це не військовим потрібні маскувальні сітки, це нам із вами потрібно, щоб у військових були сітки!
Вони віддячують нам за це кожним новим днем, який ми зустрічаємо у своїх домівках! Завжди усіх прошу: приходьте, допомагайте, долучайтеся до плетіння сіток і зробіть свій внесок у нашу Перемогу!”.
Стрічку до стрічки у цю волонтерську сітку вплітають і тонкі дитячі пальчики, і старечі руки, і тендітні жіночі та загрубілі від важкої роботи чоловічі руки… Кожна стрічка, кожен вузлик – з надією та любов’ю! Хтось віддає свою сорочку, хтось жертвує кошти на тканину та фарбу, ще хтось допомагає, приходячи плести сітки… Подумалося, що нині вся наша Україна – таке ж величезне полотно, де усі небайдужі по ниточці вплітають свій внесок у нашу спільну Перемогу!
