10-річний волонтер продає власноруч зібране насіння, щоб наблизити Перемогу!
Купити насіння… щоб допомогти ЗСУ! “Від Святіка” – зворушливим округлим дитячим почерком виведено підпис на пакетиках з насінням. А насіння не просте, а… насіння Перемоги! Його власноруч зібрав 10-річний школяр із Вінничини, і продає, аби назбирати кошти на допомогу для військових!
Святослав, або ж, як люблячи кличуть його удома, Святик – п’ятикласник. Свій вільний час він проводить не за іграми чи гаджетами, а з бабусею на городі, і мріє не про нові іграшки, а про іменний дрон для наших захисників! Уже два роки хлопчик-волонтер збирає кошти на підтримку ЗСУ, продаючи насіння власноруч вирощених овочів та квітів.
Добро – як насіння: виростає з маленької зернини…
“Насіння Перемоги” – так це насіння люди уже назвали, – усміхається бабуся Святославчика, пані Інна. – Хай так і буде: ми всі разом сіємо насіння, яке зійде та зростить нашу Перемогу!
Нині всі роблять, що можуть, аби допомогти нашим захисникам – і діти-волонтери, які щедро дарують свій час та серце. Гроші, які замість іграшок летять на дрони – таке тепер у наших дітей дитинство. Але, ви знаєте, у нас росте покоління, для якого допомагати – природньо, як дихати… І я вірю, що ці дітки житимуть у мирній, квітучій Україні! І нині все, що ми робимо – саме для цього. Хоча, скажу вам чесно, допомагати іншим у нашій родині завжди було чимось звичним і само собою зрозуміли”.
Саме пані Інна допомагає Святику у його волонтерській справі.
“Як посеред війни знайти мотивацію, щоб жити з вірою і любов’ю? – каже жінка. – Мене надихають слова: сіяти, садити, насіння, весна… За словами підуть дії, бо лише дії дають результат. Ще з дитячих років привчаємо онука до красивого та доброго, до любові до землі.
“А ти сій квіти…
Навіть якщо завтра – кінець світу.
Загоюй рани людям і землі,
Роби, що дав Господь можливість вміти”.
Святик вчив цей вірш у школі, і ці рядки надзвичайно надихають їхню сім’ю!
Пані Інна свого часу працювала у лікарні, але десять років тому, під час першої хвилі медреформи, потрапила під скорочення і відтоді її основним “місцем роботи” став город біля хати. Цей клаптик землі – усе, що в неї є.
“Город у нас невеличкий – тільки 10 соток, але хотілося посадили все-все. І так я і зробила!
У мене на городі – 200 (!!!) сортів помідорів: обирали найкращі, найродючіші; 60 сортів перців, цибуля, квасоля, огірки. А у квітах “потопає” все подвір’я: чорнобривці, нарциси, дуже багато хризантем, понад три десятки різних сортів ірисів… Сіємо у дві сівозміни, тож робота кипить від ранньої весни і до пізньої осені.
Онучок Святик – я ще змалку допомагала доньці його глядіти – ще з малесенького зі мною на городі, він – мій перший помічник! Ще маленьким він пильнував, коли розквітнуть перші квіти, коли зав’яжуться перчики чи ранні огірочки на городі. Йому усе цікаво: сіяти, ростити, куштувати, насіння збирати. Тато Святика – хлібороб, він сіє хліб, тож онучок з дитинства знає, що таке робота коло землі… Святик проводить зі мною дуже багато часу, особливо влітку, ми – одна команда, і волонтерити та допомагати також вирішили разом!
Добро – воно ж як насіння: виростає з маленької зернини…”.
Подарую – сійте!
“Ще до повномасштабного вторгнення я придумала і взялася втілювати в життя акцію “Подарую – сійте!”: написала в соцмережах, що готова безкоштовно відправити насіння усім охочим жителям Донецької та Луганської областей. Хотілось таким чином показати наше єднання, підтримати людей, – каже жінка.
– Щоб вони мали урожай, пригостили інших. Насіння – це, здавалося б, така маленька дрібничка, але це життя – на городі, на столі, життя, яке допоможе перебути складний період. Охочих тоді чимало погодилось – я була щаслива розсилати пакетики насіння по всій країні, сотням людей! Пам’ятаю, як увечері 23 лютого 2022 року ще відправляла насіння. А далі була війна… І коли за тиждень-два почали повертатися неотримані посилки, бо їх або не змогли доставити на окуповані території, або ж адресати вибули, деякі – назавжди, це було так боляче. Ці повернуті конверти з адресами “Маріуполь”, “Волноваха”, вони досі так у мене і стоять – я не змогла їх розпакувати…”.
З початком великої війни пані Інна та Святик відразу ж взялися допомагати нашим захисникам – так хотілося їх підтримати!
Пані Інна згадує:
“Думаю – що ж я, пенсіонерка і маленький, восьмирічний тоді Святик, можемо? І тоді подумала про насіння: це те, що ми з онучком збираємо та заготовляємо разом, от воно знову і послужить добрій справі!”.
На своїй сторінці у Фейсбуці вона створила альбом “Акційне насіння – Збір коштів на підтримку ЗСУ” і там вони вирішили продавати насіння, яке Святик сам зібрав на городі, а кошти з нього направляти на допомогу нашим військовим. Виставили фото, як він сам сіє овочі та квіти, як збирає насіння… Це все було від душі, від щирого серця! Спершу вони збирали кошти на машину своєму земляку, який воює – з людською допомогою їм вдалося зібрати 9000 гривень.
“Я була вражена неймовірною підтримкою з усіх усюд – тим, як люди відгукнулися! Зі сльозами на очах читала онукові слова підтримки та вдячності, які писали йому зі всієї України: про те, що за такими, як він, майбутнє, що з такими дітьми Україна – непереможна!
“Хоч і маю колекцію ваших перців, але не підтримати вашого внука не можу! Все, що є в нього на акції, замовляю, хочу купити насіння“, – такі коментарі додавали сил та натхнення!
А коли писали люди із тимчасово окупованих територій про те, що хочуть підтримати, що вірять і чекають на Перемогу – це просто до сліз!”.
Купити насіння… щоб "підвісити" на добру справу!
Пані Інна пригадує, як жінка вислала їй фото чорнобривців із її ж насіння, які так гарно, яскраво квітнуть, і сказала:
“Я їх так стежечкою посадила, назвала «Сонячна стежина від Святослава”. Коли тяжко на душі – гуляю вздовж цієї стежки, і мені настрій підіймається, сил додається – згадую, які гарні, які добрі у нас люди…”.
“Буває таке, що люди телефонують, кажуть – ми живемо у місті, на поверсі, нам нема де садити квіти, але ми хочемо підтримати Святика. Тож вирішили купити насіння у вас, але ви не відправляйте його нам, а передайте комусь, хто потребує… Буде “підвішене” насіння – на кшталт як у нас стає популярною “підвішена” кава”.
Уже другий рік Святик волонтерить зі своїм насінням: у нього і ділянка своя на городі є, де він сам і сіє, і садить, поливає та доглядає овочі і квіти. Хлопчик розрізняє усі сорти, знає різні тонкощі збору насіння – щоб воно було якісним, сам його вибирає з помідорів та перців, сушить і фасує, торік у блекаути при свічці пакував та підписував…
“То все праця, копітка і не завжди легка для дитини, – каже бабуся хлопчика. – Але він дуже радіє, що має можливість хоч якось наближати перемогу, і робить це своєю працею!”.
"Насіння Перемоги": що посієш, те й пожнеш!
“За зібрані кошти ми весь час робили донати: то військовим на тепловізор, то на зарядну станцію, на генератор, шини та пальне, на різні потреби. Святик усі зароблені продажем насіння кошти (а це вже більше 30 000 гривень!) передає на армію – і йому не шкода, він жодного разу не сказав, що, мовляв, давайте щось і мені за ці гроші купимо… Для нас ця допомога – це справа нашого серця! А який щасливий онучок був, коли зустрівся із військовими, отримав у подарунок прапор із підписами підрозділу та шеврона – для нього це найбільша цінність!”.
Торік їхня родина придбала і передала дрона для військових. Святик “загорівся” і захотів ще й сам зібрати на персональний FPV-дрон для ЗСУ – так, аби самостійно передати його військовим. Нині усі зусилля спрямовує саме на це і завдяки усім небайдужим людям, які купують його насіннєві мікси, це вдається! Купити насіння, щоб допомогти ЗСУ, нині хоче багато хто.
“Недаремно кажуть: що посієш, те й пожнеш. Наші “зерна добра” уже дали неймовірні плоди – люди з усієї України відгукуються і допомагають! Висилають нам насіння – мальви, гібіскуси – мовляв, продайте і докладіть кошти до дрона, гостинці для Святика. Щира вдячність усім людям з великим серцем, які вислали нам насіння!”.
Якщо навіть десятирічний Святик може допомагати нашим захисникам і “воювати” своїми перцями та чорнобривцями, то уявіть собі, яка неймовірна сила ми всі разом! Давайте допомагати, давайте разом засіємо наші городи надією та оптимізмом! Будьмо насінням Перемоги, яке дасть свої плоди!
