Людина з інвалідністю – творчість, геніальність та потенціал!
“Людина з інвалідністю – насамперед творча та обдарована людина, яка не може сидіти у чотирьох стінах, коли відчуває свій поклик та мету – робити цей СВІТ кращим. Саме для цього більш як чотири роки тому ми створили наш інтеграційний театр…”.
Є у Чернігові незвичайний театр. “Точніше, Молодіжний Інтеграційний Студійний Театр “МІСТ”. Наші актори – люди з інвалідністю, але насамперед незвичайність їх у тому, що вони усі дуже обдаровані і талановиті!
Ми – той “МІСТ”, по якому може пройти будь яка людина до свого серця, розповідає художня керівниця та засновниця театру Ірина Пісня.
– Ми вже показали чернігівцям не одну якісну виставу, ми не не тільки хочемо, щоб нас бачили та чули, ми хочемо знищити стереотипи про людей з інвалідністю! Наш театр — це не про жалість. Він — про творчість, геніальність та потенціал! Це не тільки “театротерапія” для акторів, це перетворення для усіх, хто бачить наші вистави!”.
"Для наших акторів театр "МІСТ" – це друга сім`я"
“Датою заснування Молодіжного Інтеграційного Студійного Театру “МІСТ” ми вважаємо 6 січня 2019 року, – розповідає пані Ірина. – Саме в цей день була прем`єра першої вистави нашого театру “Вертеп. Різдвяне дійство”. Так ми і “народилися” на Різдво…
Через мистецтво наші актори стають творцями життя. Життя без болю та принижень. Бо в мистецтві інвалідності немає. Ми не просто хочемо змінити ставлення до людей з інвалідністю, ми змінюємо в першу чергу себе і кажемо всьому світу: “Ми змогли, а значить, і ви зможете…”. Для наших акторів – а їх у нашому театрі понад два десятки – це чудова можливість бути потрібним, реалізувати себе як повноцінну особистість.
Їхньому творчому ентузіазму може позаздрити будь-який професійний колектив! Тільки уявіть – дехто з них, аби добратися на Шерстянку (саме тут у “Центрі культури та мистецтва” відбуваються наші репетиції) вирушає на кілька годин раніше і добирається своїм ходом, бо маршрутки і тролейбуси не усі обладнані спеціальними пандусами для колісних крісел. Хай навіть пішки, але ідуть, бо хочуть потрапити на репетицію! Більшість акторів старше 18 років, навчання уже позаду, і наші репетиції двічі на тиждень – це єдина можливість відчувати себе частинкою творчого колективу… Для наших акторів театр “МІСТ” – це друга сім`я, це місце спілкування, дружби, творчої реалізації та перевтілення. Наймолодшому нашому акторові – 12 років, але таких акторів тільки двоє, інші вже дорослі.
Наш волонтер, Влад Глухенький, нині – студент Ніжинського коледжу культури і мистецтв – з нами ще з 8 років – із того періоду, коли я очолювала театр реабілітації “Дивосад”, він допомагає нашим акторам адаптуватися до сцени; до нас приходять волонтери просто задля “технічної” допомоги – наприклад, піднятися на сцену людям на колісному кріслі, а потім втягуються у театральних процес. У нас немає обмежень, – говорить Ірина Пісня. – Ми у колектив беремо усіх бажаючих – людина приходить до нас, і якщо їй це цікаво, залишається – у ролі актора чи волонтера. Я запрошую людей з інвалідністю. Якщо вам притаманна творчість і ви бажаєте бути частиною нашої театральної сім`ї, приходьте просто на репетиції.
"У нас на сцені немає людей з інвалідністю, є просто – Актори"
Спільним для всіх є те, що актори серйозно репетирують, перевтілюються. І тоді на сцені стається театральне диво: як-от молода людина з аутизмом, яка роками замкнута у своєму внутрішньому світі виходить на сцену і видає геніальну гру!. Таких зворушливих історій за роки роботи у нас було чимало… Деякі з наших акторів спершу зовсім не йшли на контакт, але через сценічний образ виходили зі свого закритого світу. Так відбувається диво! Були і ті, хто потрапивши до нас, погано розмовляв – а зараз має ролі зі чималою кількістю реплік. Наприклад Наталочка Гацура, у житті дуже сором`язлива, тихенька… але бачили б ви її на сцені, та-а-кі репліки видає! Як вона перевтілюється у Проню Прокопівну у виставі “За двома зайцями”, це така Проня – вогонь, скільки у ній енергії, таланту і харизми! У нас на сцені немає людей із ментальною інвалідністю, із розладами аутичного спектру, із синдромом Дауна, із ДЦП чи на колісному кріслі, – є просто неймовірні Актори! На кожній репетиції вони піднімають планку своїх можливостей, у нас кожна репетиція – це маленька перемога для наших акторів!
Людина з інвалідністю: та, що ламає стереотипи
“Основна місія нашої громадської організації, – розповідає Ірина Пісня, – це ламати стереотипи, показувати в іншому світлі молодь з інвалідністю. Вони так багато всього можуть нам дати! Поділитися своїм сприйняттям світу, змінювати стереотипи щодо системи цінностей, вносити свій вклад у культурні продукти. А головне – змінювати наш соціум і наш світ на краще! На сцені театру відкриваються і перевтілюються всі – я даю нашим акторам такі ролі, щоб вони спробували себе в різних амплуа, це допомагає відкривати для себе щось нове… Одна з моїх актрис на питання: “Що для тебе театр?” так щиро і зворушливо відповіла: “Театр для мене – це нове життя”. Наші актори дуже вірять у те, чим займаються, і повністю цьому віддаються.
Я вірю, що вистави нашого театру нікого не залишають байдужим – тому що всі наші актори на сцені викладаються на повну і передають у зал неймовірну енергію та емоції! Беремо до постановки насамперед той матеріал, який цікавий нашим акторам. Вони найчастіше просять – давайте ставити комедії, не хочемо сумних вистав, сумного нам поза сценою вистачає… Але разом з тим беремося за філософські, символічні вистави – як от “Синій Птах” за Морісом Метерлінком… І щоразу, коли хтось бачить, що ми взялися за це, чую: “О, це такий складний матеріал. Як ви так наважилися?”. Мовляв, не всі професійні актори за це візьмуться… А ми не боїмося і – беремось і втілюємо! Ми ставимо високі цілі і йдемо вперед. Так ми зробили наш театр репертуарним!
Усі вистави ми показуємо регулярно. І ще робимо дві прем`єри на рік та беремо матеріал, який спонукає акторів та глядача над чимось замислитись. У 2020 році ми започаткували Міжнародний творчий фестиваль для дітей та молоді з інвалідністю “Місток”. На Голубих Озерах він пройшов у 2020 та 2021 роках. По всіх наших акторах я бачу неймовірні позитивні зміни – і дуже мрію про те, щоб у нас в театрі був задіяний і психолог, і логопед, тоді ми б досягли ще більш значного прогресу!
Ще мені і акторам дуже допомагає Марина Федосова, вона наш завліт та натхненник. Сьогодні у групі — майже два десятки акторів, усі ми волонтери. Все тримається на ініціативі учасників та їх батьків – спілкуємося і поза репетиційним процесом, ні дня не минає без обміну емоціями, адже це частина нашого життя. Нам пощастило зустріти чимало небайдужих людей, Наталію Власенко “Бумеранг добрих справ” та Олю Длишную “Небо Слов`ян”. Нам безкоштовно надають зал для репетицій та прем’єр, у приміщенні Центру культури і мистецтв по вулиці Дмитра Самоквасова, 8 – дякуємо за це Дмитру Мельніченку.
Долучаються до благодійності та допомоги армії і наші актори – хтось, як Ігор Даценко, котрий в’яже браслети із паракорду, дівчата малюють картини по номерах, вишивають картини бісером, роблять різні рукотвори, а згодом з усією цією красою ми брали участь у благодійній ярмарці на допомогу ЗСУ.
Уже незабаром – 30 квітня – прем’єра вистави “Сорочинський ярмарок”, над якою працювали впродовж останнього року. Запрошую усіх до нас на прем’єру: приходьте, це не просто година вистави, це – час краси та відновлення!
